Кучерявий В.П. Екологія - Вертикальна структура біоценозу (частина 1)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

5.5.2. Вертикальна структура біоценозу

Особливу ярусну структуру водних і наземних біоценозів формують різні умови освітлюваності, які зумовлюють одночасно і ефективність утворення первинної продукції біоценозу. Сформована в просторі і часі ярусність первинного рослинного середовища створює ефективні умови для функціонування відповідних ярусів зооценозів.
Основним фактором, котрий творить градієнт вертикального розчленування середовища, є кількість фотосинтетичної енергії, що надходить у різні яруси екосистеми. Для водних біоценозів це і є первинний фактор розшарування товщі води. Поглинання сонячної енергії цими шарами є надзвичайно інтенсивним. В океанах і морях виділяють фотичний шар, глибина якого сягає 400 м від дзеркала води. Товщина шару води, в якій сонячне світло є в кількості, що перевищує компенсаційну точку фотосинтезу рослин, становить приблизно 80 м. Обстеження фотичного ярусу виявили помутніння води, причиною якого часто є численність і активність організмів у поверхневих її шарах.
Градієнт проникнення сонячних променів у біоценози суші має вторинний характер і залежить від розвитку рослинності й особливо проявляється в лісових біоценозах. Деревний ярус, в якому реалізується більшість фотосинтетичних процесів, охоплює головний ярус крон. Він є віддалений на декілька або й десятки метрів від поверхні землі. Існуючі під наметом верхнього ярусу світлові умови залежать від біологічних властивостей видів дерев, які домінують у даному типі лісу. В тропічних і хвойних лісах кількість сонячного проміння, що досягає земної поверхні, непомітно змінюється в річному циклі. Причина полягає в малій зміні листяного шару й ажурності крон. У листяних лісах ця стратифікація (від лат. стратум – шар, фаціо – роблю) більш помітна у зв'язку із сезонною зміною листяного покриву.
Лісова піднаметова трав'яна рослинність найкраще розвивається навесні. Згодом, коли листя разом з гіллям утворять щільний намет, розвиток цього ярусу затримується, оскільки ці умови витримують лише тіньолюбні види. В лісах зі сталим листяним покривом трав'яний ярус менше змінюється протягом річних циклів і залежить головним чином від вертикальної структури намету (одно-, дво- чи триярусного). У біоценозах суші ярусна структура фітоценозів і зооценозів значною мірою накладається одна на одну. У водних біоценозах спостерігається розмежування фіто- і зооценозів. Наприклад, продуценти – це водні рослини, що живуть у верхніх шарах води, а риби, які ними живляться, селяться на дні водоймищ. Особливо значне розмежування в морських біоценозах, де рибам доводиться кілька кілометрів підійматися з дна моря до своїх "пасовищ" у фотичній зоні.

У вертикальній структурі лісових біоценозів, де стратифікація виражена більш чітко, ніж в інших біогеоценозах суші, налічується чотири основних яруси (хоча можна виділити й більш дрібні):

1. Ярус крон розташований найвище у лісових експозиціях. Його товщина і віддаленість від поверхні землі залежать від видового складу дерев. В однопородних і одновікових лісових насадженнях шар крон є одноярусний. Багатовидові деревостани зі складною віковою структурою мають дво-триярусний намет (рис. 5.2). Намет може мати декілька окремих ярусів: у субучинах верхній ярус творить сосна, а нижчий, окремий, – дуб, граб. У тропічних лісах шар крон займає до 80% усієї вертикальної структури (рис. 5.3).

Рис. 5.2. Співвідношення рослинних ярусів та біогеоценотичних горизонтів: І – перший ярус деревостану (висота 20-22 м); ІІ – другий ярус деревостану (висота 10-12 м); III – третій ярус угруповання-підлісок (висота 2-3 м); 1 – верхній ("діяльний") біогеогоризонт фотосинтезу першого деревного ярусу (потужність близько 2 м); 2 – нижній біогеогоризонт фотосинтезу першого деревного ярусу (потужність близько 4 м); 3 – перший стовбурний, або міжнаметовий, біогеогоризонт (потужність 2-6 м); 4 – верхній ("діяльний") біогеогоризонт фотосинтезу другого деревного ярусу (потужність близько 2 м); 5 – нижній біогеогоризонт фотосинтезу другого деревного ярусу (потужність близько 2 м); 6 – другий стовбурний, або міжнаметовий, біогеогоризонт (потужність 4-7 м); 7 – біогеогоризонт фотосинтезу підліску; 8 – мікродиференційований піднаметовий біогеогоризонт (потужність близько 1 м); 9 – нанодиференційований піднаметовий біогеогоризонт (потужність близько 0,2 м). (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Рис. 5.3. Ярусність у тропічних джунглях (острів Борнео). (доступно при скачуванні повної версії книжки)

2.Чагарниковий, або під пісковий, ярус охоплює як чагарники, так і дерева, які в даних умовах можуть розвиватися у вигляді чагарника. Групу дерев, утворену з молодого покоління лісу, лісівники називають підростом (молоді дуб і ясен на рис. 5.4).

3. Трав'яний ярус включає однорічні й багаторічні трави, а також чагарники.

4. Приземний ярус складається з мохів і лишайників.

Рис. 5.4. Профільна діаграма дубового насадження з показом групи рослин, що належать до одного біотопу (не в масштабі). (доступно при скачуванні повної версії книжки)

◄ Властивості біоценозів. Просторова неоднорідність біоценозів

Зміст підручника "Кучерявий В.П.Екологія."

Вертикальна структура біоценозу (частина 2) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

Загрузка...