Кучерявий В.П. Екологія - Основні екологічні закони

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

1.4.2. Зміст екологічних законів

М.Ф. Реймерс (1994), класифікуючи і узагальнюючи закони, принципи, правила, аксіоми, афоризми, метафори, догми, намагається створити певний ієрархічний блок екологічних законів. Львівські вчені С.М. Кравченко і М.В. Костицький (1992) подають їх у такому порядку:
1) закон обмеженості природних ресурсів. Деякі вчені вважають сонячну енергію практично невичерпною, однак при цьому не беруть до уваги, що серйозною перепоною для її використання є біосфера, антропогенна зміна якої понад допустиму межу (за правилом – 1%) може призвести до серйозних і тяжких наслідків: штучне привнесення енергії в біосферу досягло вже значень, близьких до граничних;
2) зменшення природно-ресурсного потенціалі/ – в межах однієї суспільно-економічної формації чи способу виробництва й одного типу технології – веде до того, що природні ресурси стають щораз менше доступними і вимагають збільшення затрат праці й енергії на їх добування та транспортування;
3) піраміди енергій – з одного трофічного рівня екологічної піраміди переходить на інші рівні не більше 10% енергії, цей закон дає змогу обчислювати необхідні земельні площі для забезпечення населення продуктами харчування тощо;
4) рівнозначності всіх умов життя – всі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначну роль;
5) розвиток природної системи за рахунок навколишнього середовища – будь-яка природна система може розвиватися лише за умови використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища; абсолютно ізольований саморозвиток неможливий. Із цього закону випливає декілька наслідків:
а) абсолютно безвідходне виробництво неможливе;
6) будь-яка високоорганізована біотична система, використовуючи та видозмінюючи своє життєве середовище, є потенційною загрозою для більш високоорганізованих систем (завдяки цьому в земній біосфері неможливе нове зародження життя – воно буде знищене організмами більш високоорганізованими, ніж первісні форми живого);
в) біосфера Землі як система розвивається не тільки за рахунок ресурсів планети, але й опосередковано, за рахунок і під впливом розвитку космічних систем;
б) системогенетичний – багато природних систем, зокрема геологічні утворення, особини, біотичні спільноти, екосистеми тощо, в індивідуальному розвитку повторюють у скороченій (в закономірно зміненій та узагальненій) формі еволюцію своєї системної структури; цей закон зумовлює необхідність урахування при управлінні природними процесами закономірного проходження ними проміжних фаз. Наприклад, вирубаний ліс не можна відновити безпосередньо. Його розвиток повинен мати декілька фаз: молодняка, жердняка, середньовікового, стиглого та перестійного лісу.
7) системоперіодичний, який, наприклад, проявляється у періодичній системі хімічних елементів чи у гомологічних рядах. Базою для створення періодичних таблиць (не лише хімічних елементів чи генетичних взаємозв'язків) служить встановлена глобальна ієрархія природних систем. Дослідження з використанням цього закону дають змогу глибше зрозуміти склад і функціонування природних систем, їх співпідпорядкованість, визначити кількісний вираз прояву іншого закону – закону оптимальності;
8) сукупності (спільної дії) природних факторів – наприклад, врожай залежить не від окремого, нехай навіть дуже важливого, фактора, а від сукупності екологічних факторів; коефіцієнт дії кожного окремого фактора в їх спільному впливові різний і може бути обчислений;
9) сукцесивного уповільнення – процеси, які відбуваються у зрілих урівноважених системах, як правило, виявляють тенденцію до уповільнення; звідси безперспективними є спроби "творити" природу господарськими заходами без виведення її системи з рівноваги чи створення якихось інших особливих умов для здійснення господарської акції. Наприклад, акліматизація нового виду культурних рослин дає спочатку ефект, далі популяційний вибух згасає, і якщо цей вид не стає масовим шкідником, то його господарське значення різко зменшується;
10) прискорення еволюції – швидкість формоутворення з бігом геологічного часу збільшується, а середня тривалість існування видів всередині більш крупної єдності (групи) знижується, тобто високо-організовані форми існують менше часу, ніж низькоорганізовані. Прискорення еволюції передбачає і більш швидке зникнення видів, їх вимирання, яке відбувається повільнішими темпами, ніж формоутворення, внаслідок чого кількість видів у біосфері в процесі еволюції зростає. Протилежний процес – наростання темпів винищення окремих видів тварин і рослин – пов'язаний із антропогенним впливом, а не з дією зазначеного вище закону;
11) еволюції, які виявляються в трьох аспектах:
а) як спілкування тварин зі зовнішнім світом, або двоякості живих елементів;
б) поступового утворення всього сущого – в природі ніщо не вічне, все має свою історію;
в) ускладнення організації – полягає в ускладненні організації як окремого організму, так і екосистем завдяки зростанню диференціації функцій і органів, які виконують ці функції;
12) екологічні кореляції – в екосистемі, як і в будь-якому цілісному природному утворенні, всі її компоненти функціонально відповідають один одному; випадання однієї частини системи (знищення виду) неминуче призводить до виключення всіх тісно пов'язаних з цією частиною системи інших її частин і до функціональної зміни цілого в рамках дії закону внутрішньої динамічної рівноваги.

Незважаючи на велику різноманітність екологічних факторів, у характері їх впливу на організми і у відповідних реакціях живих істот можна виявити ряд загальних закономірностей:
1) закон оптимуму;
2) неоднозначність дії фактора на різні функції організму чи угруповання;
3) мінливість, варіабельність і різноманітність відповідних реакцій на дію факторів середовища в окремих особин виду;
4) пристосування видів до кожного з факторів середовища відбувається відносно незалежним шляхом;
5) несумісність екологічних спектрів окремих видів;
6) взаємодія факторів;
7) правило лімітуючих факторів.

М.Ф. Реймерс (1994) поряд із виділенням законів, принципів і правил, які діють на рівні моноцена, демоцена і плеоцена, розрізняє їх і на рівні біосфери, зокрема, закони біогенної міграції атома та константності кількості живої речовини В.І.Вернадського, перший, другий, третій і четвертий закони екодинаміки, правило автоматичної підтримки глобального середовища життя. Одночасно він виділяє закони соціальної екології, природокористування, охорони життєвого середовища.

Американський еколог Б.Коммонер (1974) сформулював чотири екологічних закони-афоризми, які можна було б назвати "зарубками на пам'ять":
1) все пов'язане зі всім;
2) все повинно кудись подітися;
3) природа знає краще;
4) ніщо не дається задарма.

Олесь Бердник, український письменник-фантаст, назвав свої екологічні закони "основними принципами нового бачення світу". їх сім:
1) спільності – все у всьому;
2) протея – вічної втечі, плинності, те, що сучасні теоретики визначають як принцип неозначеності;
3) вічного метаморфозу;
4) аналогії, тотожності;
5) кореляції – миттєвої взаємодії у Всесвіті;
6) насиченості – повноти чи збитковості;
7) призначення – все в бутті "призначено" для чогось, як у будь-якому організмі; значна кількість катастроф і непорозумінь спричинена порушенням цього принципу.

Екологія – справді молода наука, і тим, хто опановує її ази, відкрита дорога до пізнання, формування екологічних законів, які, як бачимо, сьогодні ще відкривають.

◄ Основа екологічних законів

Зміст підручника "Кучерявий В.П.Екологія."

Методи дослідження в екології ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

Загрузка...