Кучерявий В.П. Екологія - Закономірності просторового розміщення угруповань (частина 1)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

5.5.6. Закономірності просторового розміщення угруповань

Розглянута вище популяційна структура угруповань, яка змінюється відповідно до градієнтів умов середовища, дала змогу Р.Уіттекеру обгрунтувати три концепції.
По-перше, це концепція градієнта угруповання (ценокліна), представленого в межах популяцій.
По-друге, це концепція факторів зовнішнього середовища, які сильно змінюються в просторі. Наприклад, градієнт висоти над рівнем моря включає зменшення середньої температури і тривалості вегетаційного періоду, збільшення кількості опадів і швидкості вітру і т.п., які зростають з висотою.
Всі ці фактори одночасно впливають на рослини і тварин, і без спеціального експерименту часто нелегко буває вирішити, який з них є найважливішим для даної популяції. Поєднання факторів середовища, які синхронно змінюються в просторі паралельно градієнтові угруповань і тим самим впливають на популяції, що формують його, називають комплексним градієнтом середовища.
По-третє, це концепція екокліна (рис. 5.9, 5.10), яка розглядається як сукупність ценокліна і комплексного градієнта середовища, іншими словами, концепція градієнта екосистеми, або ж біогеоценозу.

Запропонований Р.Уіттекером екоклінний підхід до вивчення біоценозів дає змогу встановити напрям градієнтів видових популяцій і характер змін параметрів угруповання за градієнтами середовища. Дослідження, метою яких є встановлення стосунків популяцій видів і характеристик угруповань до градієнтів умов середовища, називають градієнтним аналізом.

Рис. 5.9. Залежність складу і продуктивності корінних насаджень від механічного складу ґрунту в лісостеповій зоні України (трофогенпий ряд). Зліва направо зростає глинистість ґрунтів: А – бори; В – прості субори; С – складні субори; D – діброви. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Рис. 5.10. Рослинний профіль трьох екоклінів, зумовлений градієнтами середовища: А – від вічнозелених вологих лісів до пустелі; Б – від вологих екваторіальних лісів до альпійських лук; В – від болотних лісів до савани. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

У гірській місцевості, як відомо, угруповання різко змінюються залежно від градієнтів як висоти над рівнем моря, так і топографічного зволоження, а тому обидва мають бути добре вивчені. Досліджуючи гірську рослинність, Р.Уіттекер використав дві трансекти: за градієнтом висоти над рівнем моря і за топографічним градієнтом зволоження (північні, північно-західні і північно-східні схили більш вологі, ніж південні експозиції). Обидва комплексні градієнти використовують вертикальну (висотний) і горизонтальну (вологісний) осі схеми розміщення угруповань рослинності (рис. 5.11). Як і на Європейському континенті, в горах Санта-Каталіна (штат Арізона, США), тополя, ясен, ялиця віддають перевагу зволоженим місцезростанням.
Градієнтний підхід до вивчення типів лісу ще в 30-х роках був використаний українськими екологами, а його надзвичайно проста графічна схема одержала назву едафічної сітки Алексєєва-Погребняка. Горизонтальна вісь з наростаючим показником родючості (А, В, C,D) і вертикальна вісь з наростаючим показником вологості ґрунту (від 0 до 5) дають можливість, як і у. випадку зі схемою Р.Уіттекера, вивчати мозаїку угруповань. Сьогодні сітка Алексєєва-Погребняка широко використовується в лісовпорядкуванні, а також у теоретичних дослідженнях порівняльної екології.
С.І.Радченко, який ще в 40-х роках розробив концепцію горизонтальних і вертикальних градієнтів середовища і рослин, подібно до Р.Уіттекера і П.С.Погребняка, вважав, що вертикальний температурний градієнт є похідним екологічних умов фітоценозів і бере участь у житті рослин поряд з іншими кліматичними факторами. До речі, едафічна сітка Алексєєва-Погребняка була згодом доповнена Д.І.Воробйовим кліматичною віссю.

Рис. 5.11. Схема рослинності гір Санта-Каталіна (понад 2800 м над рівнем моря), штат Арізона. Чотириста описів рослинності розподілені на схемі залежно від їх положення за осями градієнта висоти над рівнем моря (зліва) та градієнта топографічного зволоження (внизу). Суцільні лінії з'єднують середні положення кожного типу угруповань. Домінантні види показані для тієї частини розподілу, де вони набувають найбільшого значення. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

◄ Розподіл видів за градієнтами середовища

Зміст підручника "Кучерявий В.П.Екологія."

Закономірності просторового розміщення угруповань (частина 2) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

Загрузка...