Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія: Тлумачний словник - Ерозія грунту, дефляція, естуарії, етноекосистема, етологія, еукаріоти, ефемери

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

Е

ЕРОЗІЯ (від лат. erosio – роз'їдання) – руйнування гірських порід, грунту чи будь-яких ін. утворень зі зміною властивостей і цілісності їхньої поверхні. Причинами Е. можуть бути прир. агенти (вода, вітер, льодовики) та фактори антропогенні (забруднення довкілля, знищення лісу, перевипас худоби та ін.). Е. – один із головних факторів формування й зміни рельєфу.
ЕРОЗІЯ ҐРУНТУ ВІТРОВА, дефляція – розвіювання верхніх горизонтів ґрунту сильними вітрами. При цьому ґрунт втрачає найдрібніші частинки, з якими виносяться найважливіші для родючості компоненти (гумус та його мінер, складові). При Е. ґ. в. оголюються корені рослин (насамперед культурних), через що вони гинуть. Крім того, перенесені вітром частинки ґрунту відкладаються товстим шаром в укритих від вітру місцях, засипаючи рослинність. Е. г. в. нерідко відбувається й узимку, коли вітром здувається сніговий покрив. Найкатастрофічніші втрати грунту при Е. г. в. в окремі роки становлять 400 т/га. Е. г. в. особливо інтенсивно проявляється в степових і лісостепових районах.
ЕРОЗІЯ ҐРУНТУ ВОДНА – процес руйнування грунту водними потоками (талими, зливовими й дощовими водами). Зазвичай виникає на пересіченій місцевості; найінтенсивніше проявляється в гірських районах. Розрізняють Е. ґ. в. поверхневу, або площинну (змивання з положистих схилів), що сприяє згладжуванню нерівностей рельєфу, та лінійну (утворення вибоїн, яругів, балок, долин), що призводить до розчленування земної поверхні. Швидкість утворення яругів залежить від крутизни схилу, характеру ґрунту, прир.-клімат, умов. Найнебезпечніші форми Е. г. в. у горах – селі та зсуви, що виникають унаслідок знищення гірських лісів, перевипасу худоби, яка своїми копитами розбиває рослинний і грунт, покрив. При Е. ґ. в. урожайність на змитих ґрунтах знижується в 10... 12 разів, погіршується якість зерна; відбуваються замулювання водойм, їх евтрофікація тощо.
ЕСТУАРІЇ (лат. aestuarium, від aestus – кипіння, хвилювання) – затоплювані лійкоподібні гирла річок, що розширюються, впадаючи в моря й океани. Перехідні зони (екотони) між морськими та прісноводними місцеперебуваннями. Характеризуються унікальними фіз. і біол. ознаками, тому виокремлюються в особливий клас біомів. Див. також Лиман.
ЕТАЛОННІ ЗАПОВІДНИКИ – те саме, що й Біосферні заповідники.
ЕТНОЕКОСИСТЕМА (від гр. ethnos – суспільство, народ та екосистема) – комплекс усіх соц.-екон. та екологічних факторів разом із народом, на який ці фактори впливають, що становить динамічну систему; територіально обмежений комплекс елементів середовища, що оточує людину, на який впливає людина й від якого залежить.
ЕТОЛОГІЯ (від гр. ethos – характер, вдача та logos – слово, вчення) – наука, що вивчає біол. основи поведінки тварин і реакції організмів у середовищі проживання. Тісно пов'язана з екологією.
ЕУКАРІОТИ (від гр. Eu – добре, цілком та karyon – ядро) – організми, клітини яких мають сформовані й відокремлені від цитоплазми ядра. До Е. належать усі вищі тварини й рослини, одноклітинні й багатоклітинні водорості, гриби, найпростіші. Пор. Прокаріоти.
ЕФЕМЕРИ (від гр. ephemeras – одноденний, короткочасний) – однорічні трав'янисті рослини з дуже коротким, як правило, весняним вегетаційним періодом (Наприклад, крупка весняна, арабідопсис). Характерні для пустель, напівпустель, почасти . для степів. Є важливою ланкою трофічних ланцюгів у бідних екосистемах.

◄ Енвайронменталіст, ендемік, ендойкія, енергетична криза, енергозбереження, ентальпія, ентропія, епідемія, епізоотія, епіойкія, епіфіли, епіфіти, епіфітотія

Зміст підручника "Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В.Екологія: Тлумачний словник."

Ємність середовища, жива природа, жива речовина, життєві форми рослин, життєвий цикл, життя ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

Загрузка...