Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія: Тлумачний словник - Природне середовище, СЗЗ, сидерація, симбіоз, симбіонти, синейкія

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

С

СЕРЕДОВИЩЕ – сукупність зовн. умов, у яких існують організми та їхні угруповання. Окремі елементи С. – фактори екологічні – поділяються на фактори абіотичні, фактори біотичні та фактори антропогенні. Взаємодія організму із С, тобто їхня єдність, має істор. характер і забезпечує кругообіг речовин на Землі.
СЕРЕДОВИЩЕ АБІОТИЧНЕ – сукупність елементів неживої природи, що створюють умови проживання організмів і справляють на них прямий чи непрямий вплив: хім. (склад грунтів, води, повітря), фіз. (температура, вологість, тиск, фон радіоактивний природний), геогр. та ін. Пор. Середовище біотичне.
СЕРЕДОВИЩЕ АНТРОПОГЕННЕ – середовище природне, яке прямо чи непрямо, навмисно або ненавмисно змінене людиною (відкриті родовища, магістральні канали, зони будівництва тощо).
СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ – середовище організмів (тварин, рослин, мікроорганізмів), які своєю життєдіяльністю впливають на ін. організми та середовище абіотичне. Пор. Середовище абіотичне.
СЕРЕДОВИЩЕ ПРИРОДНЕ – сукупність прир. тіл, речовин, умов, які оточують організми; середовище, що оточує людину незалежно від безпосередніх контактів із нею.
СЕРЕДОВИЩЕ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННЕ – всі модифікації середовища природного внаслідок цілеспрямованого та опосередкованого впливу діяльності людини.
СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ – частина природи, що безпосередньо оточує організми (тобто все те, серед чого вони живуть) і справляє на них прямий або непрямий вплив. С. п. організму або біоценозу охоплює сукупність факторів абіотичних та факторів біотичних, які впливають на його ріст і розвиток. На Землі є чотири С. п. організмів: водне, повітряне (наземне), грунт, та ін. організми.
СЗЗ – див. Зона санітарно-захисна.
СИДЕРАЦІЯ (фр. sideration) – агротехн. захід, що полягає в заорюванні в грунт спец. вирощених на зелене добриво рослин (боби, люпин та ін.) для його збагачення орган, поживними речовинами й азотом. Рослини, що використовуються для С, називають сидератами.
СИМБІОЗ (від гр. symbiosis – співжиття) – поширене в живій природі явище закономірного, невипадкового співжиття організмів (симбіонтів), які належать до різних систематичних груп (Наприклад, раки-самітники та краби – з актиніями, паразитичні гриби – з рослинами). На відміну від вільних організмів, симбіонти залежать не тільки від умов середовища біоценозу в цілому, а й один від одного. Осн. форми С. – мутуалізм, коменсалізм та паразитизм.
СИМБІОНТИ [від гр. syn – разом та біонт(и)] – організми, що беруть участь у симбіозі (Наприклад, гриби та водорості в угрупованні лишайників, водорості в угрупованні коралових рифів).
СИНЕЙКІЯ – те саме, що й Синойкія.

◄ Сапрофаги, фапрофіти, свинець, світловий режим рослин, світлолюбиві рослини, Світовий океан, селі, селевий потік

Зміст підручника "Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В.Екологія: Тлумачний словник."

Синекологія, синойкія, синузія, система сапробності, сланики, смертність, смог, смерч ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

Загрузка...