Основні світові процеси і тенденції розвитку (частина 9)

12. Хоч "демографічний вибух", спричинений збереженням аграрного суспільства у значній частині країн третього світу, ще не подолано, дедалі помітнішою стає тенденція зменшення кількості дітей, яких народжує упродовж свого життя в середньому жінка. Це незаперечний вияв зникнення потреби "мати дітей", аби забезпечити собі допомогу з настанням старості, приходом хвороб та фізичної немочі. Та й загалом загострюється суперечлива тенденція зменшення "важливості дітей", ослаблення мотивів їх появи, ускладнення процесу їх виховання і значне подовження тривалості їх залежності від батьків та найближчого оточення.
13. Досить швидко модифікується поняття держави та уявлення про її найвищі цілі і призначення (найбільш показовий приклад – вплив Європейського Союзу на державний статус країн-членів). У цих умовах цілковито втрачають доцільність колишні (на жаль, надто часто в Росії та Україні вони вважаються "сучасними") уявлення і про умови безпеки нації, і про показники "сили держави". Останнє невдовзі стане синонімом не армії, а освіти.
14. Війни з участю більш як однієї країни вже стали корекційно-виховними. Ця трансформація відбулася на диво швидко, адже XX ст. розпочиналося жахливими за варварством окупаційними і колоніальними війнами. Обидва ці типи нині повністю втратили доцільність.
15. У переважній більшості країн власні армії стали основною загрозою економіці й безпеці життя населення. На жаль, аж надто переконливі й великі свідчення цього ми знаходимо на теренах України, Росії та інших екс-радянських країн. Розумно діють лише там, де скорочують силові структури до мінімуму, витрачаючи на освіту і науку набагато більше, як на армію.
16. Серед безнадійно застарілих норм освітньої політики – завдання виховання "націонал-патріотів". Правильні дії – підготовка "економічних" патріотів, адже Україна біднітиме дедалі сильніше, доки більшість заробленого її громадяни витрачають на зарубіжні товари (автомобілі, комп'ютери, парфуми та ін.) і послуги ("фанерних співаків" і "синіх артистів" з Москви та більш віддалених теренів).
17. Економічні і політичні чинники вже майже сформували відкритий світовий ринок капіталу, товарів і висококваліфікованої робочої сили (явище глобалізації), де через недосконалість "правил гри" всі конкурують з усіма. І якщо частині країн це на користь, то багатьом – ні. До першої групи входять лише ті, хто вже перетворив освіту і науку в національний пріоритет номер один.
18. Цей ефект поєднання відкритості й глобалізації викликав і постійно посилює явище міграції виробництва з холодних і помірних широт у більш сприятливі (субтропічні і тропічні). Системи освіти багатьох країн змушені будуть врахувати цю тенденцію.
19. Відкритий світовий ринок інвестицій за слабкого розвитку освіти і безладу в статистиці й законодавстві певної країни знижує її шанси на прогрес з участю вільних всепланетних фінансових ресурсів. До груп "невдах" входить Україна. Скажімо, у нас для випуску якоїсь продукції необхідно роздати у вищих інстанціях купу хабарів, а потім приховати від податківців більшість створеного і реалізованого. З позиції країн Західної Європи, якщо висловлюватися дипломатично, Україна поводить себе "нерозумно". А все через те, що її керівники 1990-х міцно запам'ятали ті настанови, які ще тисячі років тому хтось закарбував у Месопотамії на глиняних табличках: "Друже! Якщо тобі доля дала можливість порядкувати в державній коморі – зроби граничний безлад у правилах і записах. Лише тоді ти зможеш вкрасти багато..."