Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи сучасної екології - Вступ до аутоекології (екології особини)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Основи сучасної екології

Розділ 3. Основні закони ауто- і демекології
3.1. Вступ до аутоекології (екології особини)

Екологія розвивалася нерівномірно і розпочиналася з найпростішого.
З-поміж усіх інших її частин першою виникла аутоекологія (існує варіант назви "аутекологія"), яка вивчає взаємовідносини окремого живого організму з довкіллям. У цьому визначенні термін "довкілля" тотожний поняттю "середовище проживання (життя)". Отже, він означає ту частину біосфери, впливу якої зазнає конкретний організм. Очевидно, що для сучасної людини йдеться практично про всю поверхню Землі, а для карася – про той ставок, у якому він плаватиме, доки його не з'їсть щупак чи не впіймає рибалка.

У біосфері вирізняють чотири основні середовища проживання:
водне;
грунтове;
повітряне (наземне);
тіло іншого організму.

В останньому випадку йдеться про ті досить комфортні умови, які мають паразити чи напівпаразити (кількість їх видів досить велика) всередині свого господаря. Втім, інколи хазяїн має користь від своїх "гостей". Типовим прикладом є те, як мікрофлора (бактерії) травної системи багатьох рослиноїдних тварин сприяє розщепленню дуже міцних молекул целюлози. Навіть людина частину енергії їжі отримує за допомогою внутрішніх бактерій (приблизно 5%), а в унікальних випадках дуже специфічний комплекс бактерій у людині може забезпечити її алкоголем!
Найважливіше значення для кожного живого організму мають умови існування. Вони є сукупністю життєво необхідних чинників середовища (в разі відсутності яких настає смерть) та інших чинників, які так чи інакше впливають на функціонування організму. Останнім часом стало звичним використання словосполучення "екологічні чинники" замість "чинники (фактори) середовища", коли йдеться про людину чи ті види, які її цікавлять.
Чинники не можна поділяти на добрі і погані, бо часто те, що сприятливе для особини одного виду, дуже шкідливе для представника іншого.

Загальна кількість чинників середовища досить велика, та з власного досвіду кожен поділить їх на дві великі групи: абіотичні і біотичні.

Абіотичні включають все, що впливає на нас з боку неживої природи, біотичні – з боку живої. Серед біотичних чинників часто виокремлюють у додаткову третю групу – антропогенні, маючи на увазі всі види діяльності людини, які впливають власне на людину та інші живі істоти.

До найважливіших підрозділів абіотичних чинників належать:
фізичні – температура, освітленість, вологість, тиск, вітри, форма і кількість атмосферних опадів, фізичні поля (тяжіння, електричне, магнітне), іонізуюче випромінювання тощо;
• хімічні – склад повітря, сольовий склад води, елементні домішки у воді та грунті.

У процесі поглиблення наших знань про біосферу виявилося, що кількість екологічних чинників збільшується. До хімічних агентів біосфери додаються речовини, які з'являються у ній внаслідок діяльності людини. У "чорнобильській зоні" таким новим чинником стали штучні радіонукліди.
Зміна умов іноді викликає такі зміни особин, що останні починають реагувати на чинники, які раніше були для них несуттєвими. Прикладами є хвороблива (алергічна) реакція чимраз більшого відсотка людей на пилок рослин у певну пору року; багато дослідників також помітили підвищення небезпеки для людей від хвороб, які раніше вважалися порівняно легкими.

◄ Закон перетворення енергії (частина 2)

Зміст підручника "Корсак К.В., Плахотнік О.В.Основи сучасної екології."

Закон біологічної стійкості (нелінійної реакції особини на екочинник). Закон лімітуючого чинника (Ю. Лібіха) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Основи сучасної екології

Загрузка...