Про концентрації та рівні забруднення (частина 1)

6.2. Про концентрації та рівні забруднення

Уявлення про сутність екології все ще не відповідає її значенню і складності завдань. Чимало осіб сприймають її як заклик до того, щоб не рвати квіточки, не топтати травичку і не трощити гілочок.
У нашій країні таке ставлення до екології почасти є сумним наслідком радянських часів. Тоді існувала справжня прірва між групою екологів (нечисленні фахівці з проблеми охорони природи), які були спостерігачами або ж теоретиками, та значно численнішими фахівцями з промислової санітарії. В руках останніх був комплект (неповний!) приладів для вимірювання рівня забруднень на підприємствах.
Життя вже досить давно змусило зайнятися захистом працівників від шкідливих речовин. Та великого розмаху ці зусилля набрали у XX ст., коли робітничі профспілки почали ефективніше захищати Здоров'я своїх членів і було прийнято перші закони із соціального захисту осіб на небезпечних і шкідливих виробництвах. Для забезпечення нормальної тривалості "виживання" працівника в таких умовах запровадили нормування рівня забруднення.
Основою такого нормування є поняття "гранично допустима концентрація" (ГДК) забруднюючих речовин в оточуючому середовищі (у повітрі цехів і поза ними, воді, грунті тощо). Власне, є кілька варіантів гранично допустимих концентрацій:
• ГДК робочої зони – повітряного простору до висоти 2 м над підлогою. Йдеться про зону, де перебувають працівники упродовж зміни, тому забруднення діють на них 8-9 год щодня (ГДК-8);
• середньодобова ГДК застосовується у тому разі, коли люди мають постійно жити у забрудненому середовищі, покидаючи його лише зрідка (ГДК-сд);
• максимальна разова ГДК передбачає перебування людини у забрудненій зоні впродовж 20 хв без подальшої суттєвої шкоди для свого здоров'я (ГДК-20).

Аналогічно існують ГДК для рівнів забруднення води, грунту, їжі тощо.
Встановлення меж окремих видів ГДК – непросте завдання, яке не можна вважати розв'язаним. Складність, очевидно, полягає в тому, що людей не можна використати для дослідів, які виконуються з білими мишами чи кроликами. Для визначення порога реакції людини на забруднюючі агенти останнім часом застосовують щораз чутливішу апаратуру, яка вимірює нервові і мозкові потенціали, "знімає" покази тих численних природних датчиків, які є у людському тілі.
Ці дані, очевидно, дають змогу зробити певні висновки про значення ГДК-20, але малозастосовні для встановлення двох інших варіантів "довготривалих" ГДК. Останні одержують переважно в результаті тривалих спостережень за здоров'ям груп мишей чи інших лабораторних тварин, яких поміщають в умови з різними рівнями забруднення. Отримані дані за спеціальною методикою переносять на людину, встановлюючи таким чином ГДК-сд чи ГДК-8. Так зібрано чималий фактичний матеріал зі спостережень за станом здоров'я великих груп працівників. Він дає змогу пересвідчитися, що встановлені ГДК справді не ведуть до помітних змін здоров'я людей навіть тривалий час.
Неоголошені змагання між тими, хто встановлює і запроваджує стандарти на ГДК, та численними хіміками, що винаходять і застосовують на практиці нові й нові речовини, безнадійно програють перші. Хоч вони вже мають у своєму розпорядженні ГДК для більш як тисячі забруднюючих речовин у воді, приблизно 600-700 летких агентів у повітрі, кількасот шкідливих речовин у грунті, та це надто скромний доробок, якщо порівняти з успіхами "хіміків". Фахівці-хіміки встигли синтезувати не менше 6 млн неіснуючих у природі сполук (переважно органічних), запровадити у виробництво десятки тисяч із них.
Якщо додати, що встановлено лише кілька десятків ГДК для сумішей токсичних речовин (одночасної присутності кількох різнохарактерних забруднюючих агентів), то ситуація видається ще похмурішою.
Очевидно, без інтенсифікації роботи "вимірювачів" і медиків уявлення людей про справжній рівень забруднення середовища свого проживання тільки погіршуватиметься. Надто багато нових речовин атакують нас з усіх боків.
Помиляються ті, хто сподівається сховатися від забруднень у сучасному будинку. Вони атакуватимуть їх і там, про що свідчать дані табл. 16.

Таблиця 16. Забруднення сучасних житлових приміщень і його наслідки