Іванов Є.А. Джерела іонізуючого випромінювання. Земна радіація, радон (радонові води)

Земна радіація. Основні радіоактивні ізотопи, що трапляються в гірських породах Землі, це поодинокі, що не утворюють похідних ізотопів калій-40 (40К), рубідій-87 (87Rb), та сімейства, що беруть початок від 238U та торію-232 (232Th) (Радиация…, 1990). В екосистемах радіонукліди важких хімічних елементів містяться в будь-яких природних сполуках у розсіяному стані. Наприклад, у ґрунтовому покриві радіоізотопи містяться в кристалічних ґратках алюмосилікатних мінеральних частинок у формі розчинних у воді основ, у вигляді іонів або молекул, адсорбованих органічними і глинистими колоїдами, а також у формі окисних та інших важкорозчинних сполук (Гродзинський, 2000; Перцов, 1964).

У земній корі поширеними є радіоізотопи сімейства урану – радію, які нагромаджені переважно у гірських породах і ґрунтах. Ці елементи входять до складу мінералів або утворюють рудні родовища. В місцях неглибокого залягання рудних тіл урану радіаційний фон у довкіллі є підвищеним. Ура н також відноситься до водних мігрантів і міститься в 4- та 6-валентних формах або у вигляді колоїдної системи гідроксидів.

Рівні земної радіації у різних місцях планети неоднакові і залежать від кількості нагромаджених радіонуклідів на тій чи іншій ділянці земної кори. Природні радіоактивні елементи часом утворюють рудні копалини, а також у підвищених концентраціях містяться у деяких гірських породах, зокрема гранітах. У екосистемах, де 238U, 232Th або продукти розпаду урану близько залягають до земної поверхні, підвищується їхня концентрація у ґрунтовому покриві та вміст радіоактивних газів радону і торону у атмосферному повітрі. Такі території називають природними радіоекологічними аномаліями.

Природні радіоекологічні аномалії є в багатьох місцях земної кулі. Наприклад, неподалік м. Посус-ді-Калдас у Бразилії (район м. Сан-Паулу) є невелика височина, в межах якої рівень радіації у 800 разів вище від фонового. Подібні місця є у Австрії, Франції, Ірані, Індії, Нігерії, на Мадагаскарі та інших країнах світу (Гродзинський, 2000; Кузин, 1991; Радиация, 1990) (див. рис. 6). У Габоні (Західна Африка) розташовані унікальні «природні ядерні реактори». В урановій руді такого «реактора» масова частка урану-235 (235U) набагато менша, ніж звичайно в інших місцях, що пояснюється його вигорянням у процесі, аналогічному тому, який відбувається в штучних ядерних реакторах на атомних електростанціях.

 

Найбільші природні радіоекологічні аномалії

Рис. 6. Найбільші природні радіоекологічні аномалії (Радиация…, 1990)

 

Радон. Найвагомішим за вкладом в опромінення людини зі всіх природних джерел радіації є невидимий, без запаху і смаку важкий газ радон. Він відповідає за ¾ річної еквівалентної дози опромінення, отриманої людиною від земних джерел радіації і близько половини цієї дози від усіх природних джерел радіації (Радиация..., 1990). У природі радон трапляється у двох головних формах: у вигляді радону-222 (222Ra), члена радіоактивного ряду 238U, і у вигляді радону-220 (220Ra), продукту розпаду 232Th.

Радон звільняється із земної кори повсюди, однак його концентрація в атмосферному повітрі у різних частинах земного шару суттєво відрізняється. Основну частину дози опромінення від радону людина дістає у закритому, погано провітреному приміщенні або під час користування душем. Концентрація радону в межах закритих приміщень може перевищувати фоновий рівень у 5000 разів (у Швеції, Фінляндії), 500-3000 разів (у Великобританії, США). Накопичення радону залежить й від матеріалу, з якого побудоване приміщення. Радіоактивно небезпечними досить часто бувають глиноземи, фосфогіпс, червоні глини, доменні шлаки, зольний пил та шлакоблоки.

◄ Природні джерела радіації. Космічні промені

Зміст підручника "Іванов Є.А. Радіоекологічні дослідження."

Техногенні джерела радіації. Джерела радіації у медицині. Випробування ядерної зброї ►

Загрузка...