Іванов Є.А. Особливості радіоактивного забруднення урбоекосистем. Радіоактивне забруднення Львова

4.3. Радіоактивне забруднення урбоекосистем

У містах умови опромінення людей відмінні від сільської місцевості. Розглянемо головні особливості формування радіаційної ситуації великих міст, таких як Київ і Львів.

 

Особливості радіоактивного забруднення. Радіаційна небезпека у великих урбоекосистемах значною мірою спричинена радіоактивністю, яка потрапляє у водні джерела. Передусім це зумовлено тим, що людина використовує значну кількість води. Тому, коли відбувається сильне забруднення питної води радіоактивними речовинами, слід змінити джерела водопостачання.

Крім загальнопоширеного надходження радіоактивності в організм людини шляхом випадання радіонуклідів з хмар на земну поверхню та разом із забрудненими продуктами, радіоактивні матеріали потрапляють в урбоекосистеми з транспортом. Це потребує встановлення постів радіоекологічного контролю залізничного і автомобільного транспорту.

Самоочевидно, що опромінення людини у сільській місцевості важче обмежувати, ніж у великому місті. В урбоекосистемах жителі вживають продукти, завезені з місць, де немає або низький рівень радіаційного забруднення. Питну воду споживають чисту артезіанську, а не з неглибоких колодязів, в атмосферному повітрі при належному зволожуванні вулиць і відповідному режимі провітрювання приміщень міститься мінімальна кількість радіонуклідів. Відтак радіаційна небезпека в урбоекосистемах значно послаблена за умов своєчасного і кваліфікованого здійснення комплексу протирадіаційних заходів.

Наприклад, після Чорнобильської катастрофи у Києві щоденно старанно поливали дороги, тротуари і внутрішні подвір'я. Іншим заходом, який застосовувався з метою зменшення радіоактивності, було збирання і вивезення за межі Києва опалого радіоактивно забрудненого листя. Але зменшенню радіаційної небезпеки найбільш сприяли такі заходи, як заміна джерел водопостачання шляхом введення нових артезіанських свердловин та дезактивація окремих плям з високим рівнем радіоактивного забруднення.

Вивчення складної радіаційної обстановки в межах урбоекосистем потребує проведення спеціальних досліджень з метою організації дієвої системи радіоекологічного контролю. Завдання такого радіоекологічного контролю урбоекосистем полягає у кількісній та якісній оцінці параметрів радіаційної ситуації, зумовленої наявністю природних і техногенних джерел радіації з метою оптимізації режиму проживання і господарювання в міському середовищі.

 

Радіоактивне забруднення Львова. Система радіоекологічного контролю великого міста передбачає вимірювання гамма-фону, ступеня радіаційної чистоти та рівня індивідуальної дози іонізуючого випромінювання за допомогою дозиметра-радіометра. Контроль радіаційної обстановки в межах урбоекосистем Львова проведений за допомогою попередньо звіреного радіометра «Прип'ять» (Радиометр…, 1992). Радіоекологічні дослідження проведені з використанням методичних рекомендацій, розроблених колективом авторів Національної академії наук і Міністерства охорони здоров'я України та інших науково-дослідних установ (Константинов, Журбенко, 1999; Методичні…, 1990; Основные…, 1988).

Упродовж двох періодів – березень-травень 2000 р. та березень-квітень 2003 р. проведений радіоекологічний контроль у межах центральної і східної (у Личаківському районі) частини м. Львова. Всього за відповідні часові проміжки було знято 71 контрольний промір: у 2000 р. – 47 вимірів, а в 2003 р. – 24 виміри.

У кожній досліджуваній точці вимірювали середню і максимальну потужність гамма-випромінювання, густину потоку бета-випромінювання та показник радіаційної чистоти довкілля. Проміри проводили упродовж 15-20 хв. із описуючи у польовому щоденнику геоекологічну ситуацію навколо точки контролю (географічна прив'язка, ґрунт або покриття, відстань від джерел радіоактивного забруднення) і погодні умови (температура повітря, атмосферний тиск, опади). Радіометричні вимірювання проводили на двох висотах: на рівні ґрунтового або техногенного покриву та на висоті 1,2-1,5 м від площадки з метою вивчення впливу відстані від земної поверхні, як головного джерела техногенної радіації в урбоекосистемах, на рівень забруднення радіонуклідами.

Проведені радіоекологічні дослідження не мали на меті проаналізувати просторово-територіальне поширення радіо активного забруднення по всій території Львова, оскільки часовий проміжок для цього та кількість досліджуваних промірів є недостатніми. Головним завданням було виявлення закономірностей зміни рівнів забруднення радіонуклідами в межах основних типів урбоекосистем Львова.

Однак загальні риси поширення ареалів радіоактивного забруднення все ж вдалося відстежити. Так у центральній, старовинній частині міста, яка внесена до списку архітектурної спадщини ЮНЕСКО і є пішохідною, середній рівень гамма-випромінювання коливається від 5 до 7 мкР/год, а максимальний гамма-фон не перевищує 14 мкР/год (див. рис. 13). Густина потоку бета-випромінювання міститься у проміжку 1,5-2,0 см-2×хв-1.

 

Загальні риси радіоактивного забруднення Львова

Рис. 13. Загальні риси радіоактивного забруднення Львова

Пунсонами позначені пункти радіоекологічного контролю: перша цифра – середній рівень гамма-випромінювання (мкР/год), друга цифра – рівень бета-потоку (см-2×хв-1)

 

Значно вищий рівень забруднення радіонуклідами урбоекосистем спостерігається в центральній частині міста, що прилягає до головного корпусу Львівського національного університету та парку імені Івана Франка. Гамма-фон у багатьох місцях тут перевищує 15-25 мкР/год, а значення густини бета-потоку – 3,0-7,5 см-2×хв-1. Підвищення показників радіоактивного забруднення зумовлене поверхневим зносом та накопиченням у понижених ділянках урбоекосистем радіонуклідів автотранспортом.

У східній, віддаленій від центру, частині Львова спостерігають-ся нижчі показники радіоактивного забруднення: гамма-випромінювання – 4-7 мкР/год, максимальне до 12 мкР/год, а бета-потоку – 0,5-1,5 см-2×хв-1. Подібна радіаційна ситуація властива для урбоекосистем в околицях Високого замку.

Зрозуміло, зібрані дані, зважаючи на плямистий характер поширення забруднення радіонуклідами, лише в загальному відображають радіаційну ситуацію у місті. Однак такої кількості достатньо для визначення типів урбоекосистем за інтенсивністю накопичення радіоактивного забруднення.

За результатами радіоекологічних досліджень урбоекосистеми Львова розділено на житлові, промислові, транспортні і паркові. Ці типи урбоекосистем мають властивий їм узагальнений рівень радіоактивного забруднення (табл. 1).

 

Таблиця 1. Радіоактивне забруднення Львова за типами урбоекосистем

Тип урбоекосистеми

Кількість промірів

Експозиційна доза, мкР/год

Дозове навантаження мЗв/рік

Радіоактивне забруднення, мКі/км2

середня

максимальна

житловий

26

7,08

11,74

0,62

8,2

промисловий

7

6,5

11,75

0,57

5,63

транспортний

24

12,5

20

1,1

9,77

парковий

14

5,67

10,55

0,5

1,76

 

Аналіз усереднених радіоекологічних показників за типами урбоекосистем Львова показав, що транспортні магістралі мають найвищий ступінь радіоактивного забруднення (9,77 мКі/км2). Зумовлено це тим, що автотранспорт є найбільшим джерелом надходження іонізуючого випромінювання у довкілля Львова. Дещо менший рівень концентрації радіонуклідів властивий для густозаселених житлових урбоекосистем (8,20 мКі/км2).

Ще нижчі показники радіоактивного забруднення характерні для промислових урбоекосистем (5,63 мКі/км2). Такі невеликі значення іонізуючого випромінювання протягом останніх десяти років зумовлені зменшенням обсягів виробництва на підприємствах або їх повним закриттям. Однак найкраща радіоекологічна ситуація спостерігається у паркових частинах міста, де середня концентрація радіонуклідів становить лише 1,76 мКі/км2.

Рівень радіоактивного забруднення Львова коливається від 1,76 мКі/км2 у паркових урбоекосистемах до 9,77 мКі/км2 у межах транспортних урбоекосистем. Це фактично відповідає сучасним Нормам радіаційної безпеки України, згідно яких дозове навантаження не повинно перевищувати 1 мЗв/рік (9,5 мКі/км2) (Норми…, 1997). Однак в окремих частинах міста, пов'язаних з основними транспортними магістралями, може значно погіршуватися радіаційна ситуація і спостерігатися підвищена, небезпечна для довкілля і людини концентрація радіонуклідів (до 20-25 мКі/км2).

◄ Особливості радіоактивного забруднення агроекосистем. Заходи щодо оптимізації радіаційної обстановки

Зміст підручника "Іванов Є.А. Радіоекологічні дослідження."

Радіоактивне забруднення техноекосистем ►

Загрузка...