Іванов Є.А. Радіаційна безпека та протирадіаційний захист. Категорії осіб, що зазнають опромінювання

Радіаційна безпека та протирадіаційний захист стосовно різних видів діяльності людини ґрунтується на основі використання таких принципів:

  • будь-яка практична діяльність, що супроводжується опроміненням людей, має право здійснюватися, якщо вона приносить більше користі опроміненим особам або суспільству в цілому, порівняно із завданою шкодою (принцип виправданості);
  • рівні опромінення від усіх видів господарювання не повинні перевищувати встановлений ліміт дози (принцип неперевищення);
  • індивідуальні дози або кількість опромінюваних осіб стосовно певного джерела іонізуючого випромінювання мають бути настільки низькими, наскільки це можливо із врахуванням економічних і соціальних чинників (принцип оптимізації).

Норми радіаційної безпеки України поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

  • експлуатації техногенних джерел іонізуючого випромінювання;
  • медичної практики;
  • радіаційних аварій;
  • додаткового опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Водночас вони не поширюються на опромінення від природного радіаційного фону та опромінення в умовах повного звільнення виду практичної діяльності, що володіє джерелами іонізуючого випромінювання від регулювання. Тобто на джерела радіації, що створюють за будь-яких умов індивідуальну річну ефективну дозу до 10 мкЗв, а колективну ефективну річну дозу не більше як 1 люд·Зв. Також під вимоги НРБУ-97 не підпадає космічне випромінювання, радіоактивність земної поверхні та внутрішнє опромінення людини, створене природним калієм.

Вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки сформульовані для зовнішнього, інгаляційного та внутрішнього опромінення людини. Сумарну дозу від цих видів опромінення використовують для оцінки радіаційної обстановки й очікуваних медичних наслідків, а також для обґрунтування захисних заходів і оцінки їхньої ефективності.

Категорії осіб і ліміти доз. Нормами радіаційної безпеки України встановлені такі категорії осіб, що зазнають опромінювання:

  • категорія А (спеціальний персонал) – особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання;
  • категорія Б (додатковий персонал) – особи, що безпосередньо не проводять робіт з джерелами іонізуючого випромінювання, проте у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях або на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть зазнати додаткового опромінення;
  • категорія В (населення) – решта населення країни.

Крім цього, є ще такі підкатегорії населення: медичний персонал і добровольці (ліквідатори).

У сучасному нормуванні радіаційної безпеки на Україні розглянуті питання, що стосуються особливостей опромінення різних категорій осіб:

  • рівні опромінення спеціального персоналу (категорія А), умов його підвищення у разі радіаційної аварії;
  • рівні опромінення додаткового персоналу (категорія Б);
  • рівні опромінення населення (категорія В);
  • радіаційно-гігієнічні рівні медичного опромінення різних груп хворих;
  • радіаційно-гігієнічні рівні опромінення осіб, що причетні до ліквідації радіаційної аварії, зокрема для персоналу і населення, яке проживає в зоні відчуження.

Саме для наведених категорій осіб розраховані ліміти припустимих доз та ступені радіоактивного опромінення населення. Значення лімітів доз встановлені на рівнях, що унеможливлюють виникнення детерміністичних ефектів опромінення. Водночас вони гарантують незначну ймовірність появи стохастичних ефектів опромінення і є прийнятними як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому (Норми..., 1997).

◄ Основні положення і норми радіаційної безпеки в Україні

Зміст підручника "Іванов Є.А. Радіоекологічні дослідження."

Ліміти доз опромінення. Міжнародна шкала ядерних подій ►

Загрузка...