Кучерявий В.П. Екологія - Динаміка популяцій. Народжуваність і смертність. Тривалість життя (частина 2)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

У рослин виділяють чотири періоди розвитку особини: 1) латентний – період первинного спокою – у вигляді насіння і плодів; 2) віргінільний – від проростання насіння до утворення генеративних органів; 3) генеративний – період розмноження насінням, спорами; 4) сенильний – період, коли рослини втрачають здатність до генеративного розмноження. Окремі автори виділяють лише три фази: ювенільну, репродукційну і сенильну (рис. 4.18).

Рис. 4.18. Крива фаз розвитку осоки піщаної ( Carex arenaria ): 1 – ювенільна, 2 – репродукційна, 3 – сенильна. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Оскільки народжуваність і смертність дуже змінюються з віком, відсоток різних вікових груп у популяції значною мірою визначає її репродуктивні можливості. Серед людей показник народжуваності є найвищим у віці близько 20 років. Найнижчий показник смертності у віці близько 12 років, а найвищий – протягом першого року життя і в старості. Ці характерні для кожного віку показники є сталими і, як правило, не змінюються, якщо незмінними залишаються умови життя. В історії людства двічі змінювалися рівні формування показників народжуваності і смертності. Вперше народжуваність стала переважати смертність у період переходу від примітивного мисливського способу господарювання до рільництва, вдруге – в епоху загальної індустріалізації. Чисельність людей тривалий час утримувалася на низькому рівні і лише останні 500 років відбулося різке її збільшення (на початку нової ери – 230 млн, середньовіччя (V – середина XVII ст.) – 440-450 млн, 1800 p. – 952 млн, 1900 p. – 1656 млн, 2000 p. – близько 7 млрд).
Виділяють три типи вікових пірамід: з широкою основою і відповідно високим відсотком молодих особин, яка характерна для популяції з швидким ростом; з помірним відсотком молодих особин; з вузькою основою і чисельною перевагою старших особин над молодняком, що характерно для популяцій, які скорочуються.
Р. Ріклефс наводить приклад формування пірамід віку населення двох країн – Швеції і Коста-Ріки (рис. 4.19). Протягом багатьох десятиліть чисельність населення Швеції відносно постійна (рис. 4.19). Тут відзначається досить близька відповідність між віковим складом і очікуваною тривалістю життя. Кількість хворих людей відносно низька, що свідчить про незначне, але постійне переважання народжуваності над смертністю. В 1965 р. приріст населення становив 0,6%. Іншу картину спостерігаємо у Коста-Ріці, де приріст населення в 1963 р. становив 4,1%. Висока народжуваність різко збільшила молодші вікові класи, внаслідок чого і отримана піраміда з широкою основою.

Рис. 4.19. Віковий склад і виживання – окремо для чоловіків (А1 і Б1) і для жінок (А2 і Б2) – серед населення Швеції (А) в 1945 р. і Коста-Ріки ( Б ) в 1963 р.
Оскільки населення Швеції збільшувалось повільно, його віковий склад відповідає кривій виживання. Нерівномірності вікового складу населення Швеції пояснюється зниженням народжуваності в період економічної депресії і її різким збільшенням після другої світової війни. Швидкий ріст населення Коста-Ріки зумовив широку основу піраміди вікового складу. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

◄ Динаміка популяцій. Народжуваність і смертність. Тривалість життя (частина 1)

Зміст підручника "Кучерявий В.П.Екологія."

Динаміка популяцій. Народжуваність і смертність. Тривалість життя (частина 3) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

Загрузка...