Кучерявий В.П. Екологія - Моноцен

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

1.3.2. Моноцен

Моноцен (Fredericks, 1958) є найпростішою системою. До її складу входять поодинокий організм та його безпосереднє оточення (середовище), окреслене поняттям монотопу. В межах моноцену реалізується перший цикл екологічних залежностей – акція та реакція. Прикладом моноцену може служити поодинокий віковий дуб, що росте посеред степу. Крислатий, могутній, він сформувався внаслідок вікової взаємодії зі своїм монотопом – степовим ґрунтом і кліматом.

Систему «організм-середовище» часто досліджують у лабораторних умовах, коли потрібно вивчити екологічні особливості окремої особини виду. Наприклад, у спеціальних камерах – фітотронах – вивчають вплив на рослинний організм температурних факторів або ж різних токсикантів. Щоб змоделювати екологічні процеси, наприклад в дубняку, беруть одну особину дуба й за допомогою системи датчиків вимірюють фотосинтез, газообмін, транспірацію тощо, а потім ці показники перераховують на всі екземпляри дубів, що ростуть на досліджуваній площі.

Система «особина-середовище» є класичним об'єктом факторіальної екології (власне аутекоіїогії). Як зазначає П. Троян (1989), при описі обох складових цієї системи інколи виникають труднощі методологічного характеру:
1. Організми являють собою біологічні одиниці, чітко ізольовані від оточуючого середовища покриттям тіла. Складність в описуванні цієї частини системи виникає лише у випадку, коли ми маємо справу з колоніями тварин, які складаються з безлічі пов'язаних між собою особин. У такому випадку приймається, що цілим з біологічної точки зору є колонія.
2. Значно складніше визначити поняття середовище організмів. Слово "середовище" вживають у біологічних і небіологічних дисциплінах у різному значенні. Найчастіше це поняття означає суму всього, що знаходиться в оточенні якогось живого чи неживого об'єкта. Виникають труднощі з урахуванням усіх елементів, які складають цей об'єкт, тим більше, що не всі вони мають однакове значення або виявляють однаковий вплив на організм. Тому часто використовують термін "функціональне середовище", тобто до уваги беруть ті фактори, які мають вирішальне значення для даного організму або екологічної системи.

Теоретичну основу досліджень моноцену становлять узагальнення російського вченого І.М. Сеченова (1861), сформульовані як принцип єдності організму і середовища. Відповідно до цього принципу живий організм – рослинний чи тваринний – являє собою саморегульований, тривалодіючий механізм, який є певною мірою циркулюючою машиною, тісно пов'язаною зі своїм оточенням завдяки процесам обміну речовин і енергії. Кожний організм для підтримки своєї життєдіяльності бере із оточуючого середовища енергію і будівельні матеріали і виділяє в нього продукти свого обміну. Отже, зв'язок організм-середовище має чітко виражений двосторонній характер і, згідно з уявленнями І.М. Сеченова, двоїсту природу:
1. Сталість і нерозривність – жоден організм не може існувати поза середовищем.
2. Взаємозалежність – середовище впливає на організм, а організм впливає на середовище.

Участь екології в дослідженні моноцену є незначною і стосується лише такого вузького аспекту біологічних явищ, як вибіркова здатність організму, баланс життєвої вартості, а також вплив факторів середовища на виживання і народжуваність організмів.

◄ Екологічні системи. Поняття про екосистему

Зміст підручника "Кучерявий В.П.Екологія."

Демоцен. Плеоцен ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Екологія

Загрузка...