Економіка Югославії. Белград - столиця Югославії

Югославія

Після другої світової війни Югославія перетворилася з аграрної на індустріально-аграрну країну. Але і зараз у сільському господарстві працює більше половини зайнятих. Головним сільськогосподарським районом є Середньодунайська рівнина.
До 1992 р. Воєводина вважалась житницею країни, тут збирали до 1/3 зерна колишньої Югославії. Природна родючість цієї території підсилена людиною. Саме тут, у межиріччі Дунаю і Тиси, створені найбільші іригаційні системи Середньодунайської рівнини. Структура землеробства і тваринництва в цьому районі Югославії така сама, як і в сусідніх Хорватії, Угорщині та Румунії: вирощують кукурудзу, пшеницю, соняшник, цукрові буряки, плодові й виноград, розводять м'ясну худобу. Важливими сільськогосподарськими територіями Югославії є також басейн Морави та улоговина Косово. В гірських районах панує екстенсивне тваринництво, в основному випас овець, у долинах – садівництво і виноградарство. Югославія відома своїми сливовими насадженнями і є важливим експортером чорносливу. Узбережжя Адріатичного моря – район субтропічних культур, але значення його мінімальне.
У Югославії видобувають невелику кількість нафти і природного газу та буре вугілля. Експортне значення мають видобуток бокситів, поліметалічних і мідних руд, виплавка відповідних металів. Серед галузей обробної промисловості найважливішими є харчова, текстильна і машинобудування (сільськогосподарські машини, електротехніка, легкові та вантажні автомобілі тощо). Промисловість зосереджена насамперед у Белграді та його околицях, а також у містах долини Морави.
Транспорт Югославії найбільш розвинений в її рівнинній північній частині. Тут досить густа мережа залізниць, автошляхів, судноплавних річок і каналів, трубопроводів. Три мости перекинуті через Дунай. В районі Белграда закінчується південна нитка нафтопроводу «Адріатика». Важливу роль відіграє міжнародний транзит. Транспортні зв'язки у південній, гірській частині, включаючи Косово і Чорногорію, дуже обмежені.
Головними зовнішніми економічними партнерами Югославії є західні держави та її сусіди.

Внутрішні відмінності Югославії тісно пов'язані з особливостями її рельєфу. Найрозвинутішою частиною є Північна Сербія з Воєводиною. Найменше розвинені гірські південні райони, в тому числі Косово і Чорногорія. В XVII-XVIII ст. Адріатичне узбережжя Чорногорії, особливо Которська бухта, було відоме своїм судноплавством. Пізніше тут існувала навіть військово-морська база Австро-Угорщини. Але згодом цей район втратив своє значення і єдиним портом тут залишилося маленьке містечко Бар. Після 1945 р. від Белграда до Адріатики через Чорні гори проклали залізницю і шосе. Для нової Югославії Адріатичне узбережжя Чорногорії стало не тільки районом субтропічних культур і рекреації, а і єдиним безпосереднім виходом у Середземне море.
Столиця Югославії Белград є старовинним містом, яке існує вже 2400 років. Столицею Сербії він став у 1404 p., але з 1521 по 1878 р. знаходився під владою Османської імперії. Стратегічне положення Белграда на Балканському півострові ключове. Він відкриває вхід у Середньодунайську рівнину з півдня. Тут у Дунай впадають найбільші його притоки: Тиса (шляхи зі Словаччини, Угорщини і Воєводини), Драва і Сава (шляхи зі Словенії, Хорватії та Боснії), Морава (шляхи з Південної Сербії та Македонії). Впродовж своєї історії місто більше 30 разів завойовувалось і руйнувалось.
В Югославії Белград – перш за все столиця і культурний центр. Одночасно це найбільше промислове місто і транспортний вузол міжнародного значення. Його промислові підприємства виробляють сільськогосподарські машини, електротехніку, автомобілі, текстиль, взуття, папір і продовольство. В Белграді перехрещуються Дунайська річкова транспортна система і наземні маршрути з Центральної Європи на Середній Схід, в Егейське море і в Адріатику. Саме місто виникло на правому (південному) березі Дунаю при впадінні в нього притоки Сави. Тепер воно перекинулось на ліві береги Сави та Дунаю і складається з трьох частин.