Юрківський В. М.

Сінгапур. Економіка Сінгапура

Сінгапур

Серед країн Південно-Східної Азії особливе місце посідає Сінгапур. Це одночасно острів, місто і одна з найменших за територією і населенням держава світу. Сінгапур заснований англійцями в 1819 р. і скоро зайняв ключове положення в системі Британської колоніальної імперії як військово-морська база, порт, торгово-розподільчий і фінансовий центр. З 1965 р. це самостійна держава. Її площа – 618 км кв., населення – 3,0 млн. чоловік, державними мовами є англійська, китайська, малайська і тамільська. В господарській структурі Сінгапуру поєднуються старі й нові функції.
Сінгапур є транспортним вузлом світового значення, а Малаккську протоку за її питомою вагою в морському судноплавстві можна порівнювати з протокою Па-де-Кале і Суецьким каналом. Порт Сінгапур за вантажообігом претендує на друге місце в світі після Роттердама. Він приймає кораблі будь-якого класу, здійснює їх бункерування, ремонт, а також контейнерні операції. За обсягами нафтопереробки Сінгапур стоїть поряд з Роттердамом і Х'юстоном. Нафта надходить з Саудівської Аравії та інших нафтовидобувних країн, а нафтопродукти експортуються в країни Південно-Східної і Східної Азії та Австралію. В сухих доках порту здійснюється будівництво суден та морських платформ. Сінгапур – великий вузол повітряних і комунікаційних сполучень. Місто стало одним з найбільших банківських центрів і його вже прозвали «Азіатським Цюрихом». Через нього здійснюють свої операції у Південно-Східній Азії банки, страхові компанії та біржі США, Японії і Західної Європи. За розмірами торгового обігу ця маленька держава-місто поступається лише 16 країнам світу. Її торговий морський флот також серед найбільших. Сінгапур має розвинену туристичну індустрію і набув слави «Азії в мініатюрі» або «Азії за одну мить». Щорічно його відвідує понад 5 млн. туристів.
Перераховані вище галузі та функції Сінгапура можна розглядати як подальший розвиток його спеціалізації, що сформувався ще в колоніальні часи. Новою стала поява тут у 60-70 -х роках XX ст. новітніх галузей сучасної промисловості. Вони включають виробництво електроніки промислового призначення, засобів зв'язку, ЕОМ і персональних комп'ютерів, побутової електроніки і електротехніки, оптичних приладів, наукових інструментів тощо. Умовами їх виникнення в Сінгапурі стали іноземні капітали і технології, дешева, але освічена і сумлінна місцева робоча сила, поширення в місті англійської мови, сприятливий інвестиційний і політичний «клімат». Ринками збуту продукції нових галузей стали не бідні країни Південно-Східної Азії, а країни Англо-Америки і Західної Європи. Головну роль у здійсненні цієї «експортної індустріалізації» відіграв уряд Сінгапуру. Нині з підвищенням вартості місцевої робочої сили структура виробництва у Сінгапурі диверсифікується і змінюється в напрямку до все більш високих технологій матеріальної і нематеріальної сфер.
За 30-40 років Сінгапур з типового занедбаного колоніального міста перетворився у «Європу на екваторі» з сучасним виглядом, сучасними умовами життя і праці. Соціальні та економічні показники його вже нагадують розвинені країни.
Швидкій і разючій трансформації Сінгапуру сприяли і його невеликі розміри. Нові галузі сучасної промисловості, в тому числі і так зване «мандруюче виробництво» міжнародних корпорацій, з'являються і в інших країнах Південно-Східної Азії. Але розміри їх незрівнянно менші, територіально вони обмежені «промисловими парками» або «експортно-переробними зонами». Їх вплив на багатомільйонні, переважно сільські країни, є мінімальним. Окремі підприємства зі складання автомобілів, виготовлення кондиціонерів, ліків, напівпровідників та електронних компонентів і обладнання є в Малайзії, Таїланді і на Філіппінах. «Індонезійський тигр» з'явився на острові Батам (архіпелаг Ріау за 15 км від Сінгапура і за 1000 км від Джакарти). Перспективи перетворення на «червоного тигра» є в Сайгона (В'єтнам).