Юрківський В.М. Географія країн світу – Населення Латинської Америки

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Країни Світу

Латинська Америка

Населення Латинської Америки

Сучасні латиноамериканці є нащадками багатьох етносів. У доколумбову епоху тут жили індіанці-монголоїди різних мовних сімей. Іспанці та португальці – європеоїди, їхні мови походять від стародавньої латини, звідси і назва регіону. З Африки в свій час було завезено понад 10 млн. рабів-негроїдів. Звичайно, є «чисті» представники тієї чи іншої раси, але значна частка нащадків змішаних шлюбів: метисів, мулатів, самбо. Можна стверджувати, що індіанський елемент найсильнішим є в Кордильєро-Андській зоні. Саме тут існували великі доколумбові цивілізації ацтеків (Мексиканське нагір'я), майя (півострів Юкатан), інків (центральні Анди). Негритянський елемент найсильніший на східному узбережжі Бразилії та на островах Вест-Індії. Європейський елемент домінує в Аргентині та Уругваї, де було мало індіанців і куди не завозили негрів, і Коста-Ріці, де індіанці були майже повністю знищені. Домінуючими і державними мовами є іспанська, а в Бразилії – португальська. Багато індіанців розмовляють своїми традиційними мовами. Гуарані в Парагваї, кечуа в Перу, кечуа та аймара в Болівії – також офіційні мови поряд з іспанською. У Вест-Індії, Белізі, Гайані та на Фолклендських островах поширені англійська, французька і голландська мови.
В кінці XIX – у першій половині XX ст. в помірну зону Південної Америки переселилась значна кількість італійців, німців, японців та слов'ян, у тому числі й українців. Зараз на півдні Бразилії живе до 50 тис. чоловік українського походження, в Аргентині їх більше 100 тис, є вони і в Уругваї. Сучасна еміграція в Латинську Америку незначна і спрямована тільки в країни «Південного конусу». Расової дискримінації в Латинській Америці немає, але здебільшого «чорну роботу» виконує не «білий». Переважна частина «вищого» класу складається з «білих», а «нижчого» – з індіанців та негрів.
Латинська Америка, як і Африка, – регіон «демографічного вибуху». Населення її з 1950 по 1990 р. зросло з 165 до 482 млн. чоловік, тобто майже потроїлось. В основі його розміщення залишається аграрний сектор, одночасно все більшим є вплив урбанізації. Найгустіше заселені узбережжя, міжгірські долини, улоговини з достатнім зволоженням і родючими грунтами. Барбадос, Пуерто-Ріко і деякі інші острови Вест-Індії – серед найгустіше заселених місць світу. Густо заселені південно-східна Бразилія і значна частина її прибережної смуги, східно-центральна Аргентина, центральна Мексика і північні райони Колумбії та Венесуели. Внутрішні райони, особливо вологі ліси та посушливі савани, напівпустелі і високогір'я, заселені вкрай рідко.
Рівень урбанізації в Латинській Америці традиційно високий – 65% у 1940 р. і 79% у 1990 р. Таке становище пов'язане з системою великого землеволодіння і масовою міграцією безземельних селян у міста. Характерною рисою стала гіпертрофія столиць. Вже більше 35 міст мають кожне понад мільйон жителів, з них 7 – понад 5 млн. Це Мехіко, Богота, Ліма, Сант-Яго, Буенос-Айрес, Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Мехіко та Сан-Паулу претендують на статус найбільших міст світу.
Індекс розвитку людини в Латинській Америці є вищим, ніж в Африці і багатьох азіатських країнах. Разом з тим, Латинська Америка відома в світі як регіон великих соціальних контрастів. Більшість сільського населення складають бідні селяни, серед яких переважають індіанці та негри. Вони не мають своєї землі, змушені її орендувати на кабальних умовах або батрачити. Села невеликі, житла примітивні й виготовлені з найпростіших підручних матеріалів. Тільки у великих поселеннях є церква, крамниця, громадський майдан з недільним базаром. Сучасні соціальні й комунальні послуги, як правило, відсутні. Великі землевласники живуть в умовах надзвичайної розкоші в маєтках («гасьєнда» – іспанською і «фазенда» – португальською мовами) з усіма зручностями.
Така ж ситуація і в містах. Центри великих міст своєю правильною планіровкою, висотною забудовою, насиченістю автопарком, соціальною та культурною інфраструктурою мало відрізняються від таких у США. Але їх оточують величезні зони нетрів з будівлями, виготовленими з чого попало, без жодних зручностей. Вони перенаселені злидарями, безробітними, бездоглядними дітьми. В таких зонах мешкає понад 1/4 міських жителів. Безробіття, брак житла, злочинність, забруднення повітря і води – найважливіші проблеми латиноамериканських міст.
Латинська Америка є окремим культурним регіоном світу. Його основою стали культури корінного населення, іспано-португальська і негритянська. Значну роль у регіоні відіграє римо-католицька церква, її послідовниками є 4/5 усього населення. Багато індіанців і негрів поєднують католицизм з традиційними віруваннями та обрядами. Латинська Америка славиться своїми спортивними подіями, фестивалями і карнавалами. Понад 60 природних і культурних об'єктів регіону занесено до переліку людської спадщини ЮНЕСКО.

◄ Країни Латинської Америки. Природні умови Латинської Америки

Зміст підручника "Юрківський В.М.Регіональна економічна і соціальна географія."

Економіка Латинської Америки. Промисловість Латинської Америки ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Країни Світу

Загрузка...