Формування території України (частина 1)

Формування території України

Визначте за масштабом карти протяжність території України в градусах і кілометрах з півночі на південь та із заходу на схід.
Площа України становить 603,7 тис. квадратних кілометрів, тобто за розмірами території Україна перевищує площу найбільших країн Західної Європи – Франції (551 тис. квадратних кілометрів) та Іспанії (504,8 тис. квадратних кілометрів). Чи завжди площа України була такою?
На межі VIII-IX ст. у Східній Європі сформувалася велика й могутня слов'янська держава з центром у Києві – Київська Русь. Давніми культурними центрами об'єднання східнослов'янських племен були Середнє Подніпров'я та Придністров'я. Київська Русь охоплювала величезну територію від Таманського і Керченського півостровів на півдні до верхів'їв Північної Двіни на півночі, від Карпат на заході до Волги на сході. Давньоруська держава була найбільшою за площею серед європейських країн (1,3-1,8 млн. квадратних кілометрів), а за кількістю населення (5-7 млн. чоловік) поступалася лише Візантії.
Найбільшої могутності, розширення економічних і культурних відносин з європейськими країнами Київська Русь досягла в результаті мудрої державної діяльності князів Володимира Великого (978-1015 pp.) та Ярослава Мудрого (1019-1054 pp.).
Створення держави супроводжувалося будівництвом міст із кам'яними спорудами, зокрема на території Середнього Подніпров'я на річках Десні, Острі, Трубежі, Сулі та Стугні. Міста стали осередками ремесла, торгівлі, розвитку культури й освіти [1].
Давні зодчі майстерно використовували рельєф місцевості, виходячи не тільки із стратегічної, а й художньої мети. Відчуття краси природи допомогло їм створити величні собори – Спаський (1036 р.) у Чернігові, Софійський (1037 р.) та Успенський (1037-1078 pp.) у Києві та ін. Талановиті умільці оздоблювали їх чудовими фресками, мозаїкою не лише із привезеного з Візантії матеріалу, а й з виготовленого на місці – з глазурованої кераміки. Мозаїчна підлога Софійського собору була виготовлена з чудових овруцьких сланців (пірофілітів). Споруджені в цей час собори й церкви стали надбанням усієї світової культури, перевершуючи культуру передових на той час країн Європи, впливаючи на їх культурний розвиток. Наприклад, живопис на стінах Софійського собору у Києві є унікальним зразком світського розпису першої половини XI ст. Аналогічні розписи у світському мистецтві з'явилися в Європі лише через сто років (палац нормандських королів у Сицилії).
Після зруйнування Києва в 1240 р. ордами Батия центр української держави перемістився в Галич – столицю Галицько-Волинського князівства. Князь Данило (1238-1264 pp.), що правив тут, досить успішно протистояв зовнішнім ворогам. Та по його смерті держава почала занепадати. У середині XIV ст. її землі захопили сусіди. До Литви відійшла частина Волині, Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля; до Польщі – Галичина і Західна Волинь; до Молдавського князівства – Буковина. Щоправда, Волинське князівство, перебуваючи у XIV – XV ст. у складі Литви, зберігало певний час самостійність.
У XVII ст. в результаті національно-визвольної війни на чолі з Богданом Хмельницьким українська держава відродилась. За адміністративним устроєм територія України поділялась на полки, а ті в свою чергу – на сотні. Дотримувалась виборність козацької старшини. Це був період розквіту культури й освіти в Україні. Осередком освіти стали братства. У розвитку освіти не лише України, а й Росії та Білорусі багато зробила Києво-Могилянська академія. Більшість населення України була грамотною.