Грунти України. Утворення грунтів (частина 2)

Грунти. Утворення грунтів

Отже, пухка маса, що утворилася на поверхні гірських порід під впливом вітру, води, льоду та інших зовнішніх сил, є сприятливою для проникнення в неї вологи й атмосферного повітря-Крім того, вона добре прогрівається сонцем. Все це сприяє поселенню на її поверхні і всередині неї численних мікроорганізмів І бактерій, мікроскопічних водоростей, одноклітинних і багатоклітинних грибів, які в сприятливих умовах посилено розмножуються. Після їх відмирання на поверхні уламків гірських порід і на частинках зруйнованих мінералів утворюється мікроскопічна плівка органічної речовини. Згодом тут оселяються вищі рослини та інші живі істоти. Органічні рештки рослинного і тваринного входження накопичуються і стають необхідним матеріалом для творення органічної частини грунту – гумусу (перегною). Основну масу органічних решток (коріння і надземні частини) дають вищі рослини. Тварини, які живуть у грунті (найпростіші, черви, комахи, кроти, ховрахи та ін.), роблять у ньому ходи, подрібнюють і перемішують грунт [1]. В утворені пустоти проникає вода й повітря. Це сприяє швидшому перетворенню органічних решток рослинного і тваринного походження в гумус.
З моменту поселення перших мікроорганізмів на уламках зруйнованих гірських порід до повного формування грунту – утворення гумусу – проходять тисячоліття. У гумусі зосереджена найактивніша частина сонячної енергії, накопиченої у грунті. Тому найважливішою якістю, що відрізняє грунт від гірської пороли, є його родючість – здатність забезпечувати рослини усім необхідним для їх росту і розвитку – водою, поживними речовинами, повітрям. Отже, грунт – це особливе природно-історичне тіло, що утворилося внаслідок складної взаємодії клімату, рослинних і тваринних організмів, гірських материнських порід та рельєфу місцевості.
Розвиток грунту, як і будь-який інший розвиток, суперечливий. У грунті одночасно відбуваються такі процеси, як утворення і руйнування гірських порід і органічної речовини, нагромадження і вимивання солей, надходження і витрата органічних і мінеральних сполук, води і атмосферного повітря тощо.
Грунт відрізняється від гірської породи не тільки внутрішніми особливостями, а й зовнішніми ознаками: забарвленням, щільністю, структурою, вологістю тощо. Вивчивши зовнішні ознаки грунту, можна дізнатися про його внутрішні властивості, історію виникнення і розвитку. Зовнішні ознаки вивчають за грунтовим профілем – вертикальну розрізі грунту від його поверхні до материнської породи (Мал. 28). Грунт розчленований на відмінні один від одного шари, які називаються грунтовими горизонтами.

Man 28. Грунтовий профіль

Грунтові горизонти утворюються внаслідок процесів нагромадження, розпаду і переміщення по грунтовому профілю різних речовин грунтовим розчином. У більшості грунтів відбувається пересування грунтового розчину вниз (низхідний стік). Інтенсивність цього процесу й спричинює різне забарвлення окремих горизонтів грунтового профілю. В ньому, як правило, виділяють три горизонти, які умовно позначають великими латинськими літерами.
Верхня частина грунту – гумусовий горизонт. Його звичайно позначають літерою А. У цій частині грунту відбувається накопичення органічної речовини і утворення гумусу. Гумусовий горизонт темного кольору. Кількість гумусу в ньому і його потужність змінюється на Східноєвропейській рівнині з півночі на південь і з заходу на схід. А1 – горизонт вимивання, залягає під гумусовим. Води атмосферних опадів, просочуючись через гумусовий горизонт вниз, розчиняють органічні і мінеральні речовини і захоплюють їх з собою у нижчі горизонти. Тому цей горизонт значно освітлений, особливо в зоні лісів. Найінтенсивніше процес вимивання протікає в умовах надлишкового зволоження.
Другий горизонт називають вмивним і позначають літерою В. З верхніх шарів сюди надходять грунтовий розчин з рештками перегною і глинясті частки. Тому цей горизонт має коричнево-чорне забарвлення і значне ущільнення. Якщо цей горизонт збагачений сполуками заліза й алюмінію, то забарвлення його стає бурим (як грунти Криму і Карпат), якщо кальцієм – білясте.
Літерою С позначають слабо змінену материнську породу. Вмивний горизонт поступово, іноді зовсім непомітно, переходить у материнську гірську породу, на якій і утворився даний грунт.
Між грунтовими горизонтами відбувається безперервна циркуляція грунтового розчину: у період зволоження волога просочується від гумусу до материнської породи, а в посушливий – навпаки. Тоді рослини мають певну можливість протистояти, наприклад, суховіям і вижити.