Сиротенко А.Й., Чернов Б.О. Географія України – Степова зона України

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Географія України 9 клас

Степова зона

Степова зона (Степ) займає близько 40% території України і простягається від лісостепової зони на південь до узбережжя Чорного і Азовського морів та передгір'їв Кримських гір на 500 км. Вона охоплює Причорноморську низовину та південні частини Придніпровської і Середньоросійської височин, а також рівнинну частину Кримського півострова.
У степовій зоні рівнинної території України найбільші теплові Ресурси і найменша зволоженість порівняно з іншими природними зонами, тому клімат степів найбільш континентальний. Тут середня температура січня коливається із заходу на схід від -2 до -9°С, липня – відповідно від +20 до +24°С. Безморозний період триває 220 діб на заході степової зони і 150-на північному сході (поясніть чому). Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід від 450 до 300 мм на рік, що є причиною маловодності степових річок, особливо влітку. Сніговий покрив нестійкий, взимку часті відлиги. Рівнинність території степової зони, відкритість її холодним арктичним і жарким тропічним вітрам Причиною ранніх весняно-осінніх приморозків і суховіїв.
Природні ліси в степах займають невелику площу. Вони ростуть у балках переважно в північній частині степової зони (байрачні ліси), в заплавах річок (заплавні ліси), на надлукових піщаних терасах річок (аренні ліси). Вододільні простори позбавлені природної рослинності, але в багатьох районах степової зони є штучно створені лісові масиви, наприклад Великоанадольський масив у Донецькій області [1], Великомихайлівський Грушуватський у Дніпропетровській області. Тут є також лісові полезахисні смуги.
Нині в зв'язку з господарською діяльністю людини природна степова рослинність збереглась у заповідниках та на невеликих ділянках уздовж схилів річкових долин, ярів та балок, де вона досить швидко втрачає свої особливості. Незаймані заповідні території степової зони становлять лише 0,1% площі України (Мал. 38).
З півночі на південь степова рослинність значно змінюється. Так, у північних районах степової зони трапляються лучні степи, для яких характерні не тільки степові, а й лучні трави. У цих степах дуже багате і буйне різнотрав'я, в якому переважають вологолюбні види: шавлія лучна, конюшина гірська, сон-трава тощо.
У справжніх степах, що лежать далі на південь, панують вузьколисті дерновинні злаки. Ці степи поділяються на різно-травно-типчаково-ковилові з посухостійкого різнотрав'я і типчаково-ковилові з дуже бідним різнотрав'ям.

Мал. 38. Заповідний ковиловий степ (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Ще далі на південь лежать пустельні степи з розрідженим травостоєм, у складі якого, крім дерновинних злаків, ростуть посухостійкі напівчагарники: полини, солянки тощо. На крайньому півдні степової зони великі ділянки займають солончаки зі своєрідною рослинністю, що має м'ясисті стебла і маленькі листки.
Крім численних дрібних гризунів, у степовій зоні живуть землерийки, кроти, сліпаки, сліпушки. Значна розораність вплинула на тваринний світ. У ньому нині майже немає байбаків, які збереглись лише у заповіднику Стрільцівський степ.
Ховрахи дуже швидко пристосувалися до життя в розораних степах. Почувають тут добре себе й численні польові миші. Живуть і куницеві: ласка, горностай, степовий тхір і борсук, а також лисиця і вовк.
З-поміж птахів поширені жайворонки, трапляються перепілки, куріпки, дуже рідко дерихвости, дрохви, сови, орли.
Орні землі степової зони становлять близько 75% її земельного фонду. Головні сільськогосподарські культури – озима пшениця, соняшник, цукрові буряки, баштанні.
Екстенсивна (пов'язана з розширенням площ) та відвальна монокультурна (вирощування тільки однієї сільськогосподарської культури) система землеробства спричинили вітрову й водну ерозію грунтів. Наслідки цих явищ мають сумну славу – це пилові бурі і яри, кількість яких зростає. Оранка, що деформує природний родючий шар, призвела до його виснаження. А головне – зруйнувала механізм самовідтворення чорнозему. Чорноземний шар, на утворення кожного сантиметра якого пішли століття, тане на очах.
Великої шкоди грунтам завдає невміла меліорація. Надмірний полив викликав засолення грунтів. Масштаби цього явища набули катастрофічного характеру: північна межа засолення перемістилася вже на територію Донбасу.
У зв'язку з поширенням рекреаційних зон на берегах Чорного і Азовського морів, берегах Дніпра, Південного Бугу потрібно провести їх залісення. Створення полезахисних лісів у південній частині степової зони сприятиме покращенню природного середовища і умов відпочинку населення.

◄ Український Лісостеп

Зміст підручника "Сиротенко А.Й., Чернов Б.О. Географія України. Підручник для 9 класу."

Український Степ ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Географія України 9 клас

Загрузка...