Грушевський М. Про старі часи на Україні - Польські порядки на Україні (частина 2)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

8. Польські порядки на Україні (продовження)

Он як писав один Француз, що побував на Україні перед Хмельнищиною: "Селяне дуже бідують, три дні на тиждень мусять ходити вони на панщину (а бувало й далеко більше як три дні), і крім того від свого поля дають своєму панови по кілька мір хліба, курей та гусей. Крім того вони возять дрова до двору й мусять сповняти ріжні-преріжні роботи. Дають дань грошима, десяту вівцю від овець, так само від свиней, від пасіки десятий улій, а що-третього року від худоби мають дати третього вола. Все що подобаєть ся панови, мусить селянин йому віддати. Недиво, що бідні селяне не мають нічого. Малощетого: панможе не тільки забрати від селянина все, що він має, але й позбавити його самого життя. Польські пани панують і живуть як у раю, а селяне мучать ся як у пеклі. Коли ж пан трапить ся недобрий, то гірше їм як у каторзі".
На всякі кривди від панів не було суду ні управи. У всяких справах селянина судив його пан, міг засудити хоч на шибеницю за що небудь, хоч би за непослух, і на те не можна було нікому скаржитись: сам король не міг мішати ся в те, що робив пан з своїм селянином.
Щоправда, не тільки селянинови, а й панови не легко було найти суд та управу, особливо на сильнійшого та багатшого пана. Не було в Польщі ані доброго суду, ані порядку. Короля ніхто не слухав, а хто мав силу, того було й право. Не було оборони, ані спокою. Татари набігали раз-у-раз на українські землі, палили села й вели силу людей в неволю. Вони тоді оснували ся в Криму, і король польський не міг з ними ради дати. Військо польське не вміло боронити людей від Татар зате добре вміло кривдити людей та обдирати, стоячи постоєм. Королі нарешті пообіцяли татарському ханови, що будуть рік-річно платити йому дань, аби лише не нападав на українські землі, але й се нічого не помагало, хан гроші брав, а про те раз-у-раз насилав свою орду на Україну, забирати худобу та людей в неволю. Тих людей Татари продавали в неволю в далекі краї і у себе до господарства, до роботи уживали. Так гірко було людям на Україні: не було просвітку від панів, а що не взяв пан, – заграбив своєвільний вояк польський, або спалив та забрав Татарин. Як то у пісні співають:
Зажурилась Україна, що ніде прожити, - Витоптала Орда конем маленькії діти! Ой маленьких витоптала, великих забрала, Назад руки постягала, під хана погнала.
Багато тоді зложено жалісних пісень, так званих дум та псальм невільницьких про біду від татарського грабовання, про тяжку долю невільників у неволі татарській або турецькій, що й досі ще в нашому народі памятають ся:
За річкою огні горять, Там Татари полон ділять: Село наше запалили І багатство розграбили, Стару неньку зарубали, А миленьку в полон взяли: А в долині бубни гудуть, Що на заріз людей ведуть: Коло шиї аркан вєть ся, А по ногам ланцух бєть ся.
А про невільників в турецькій неволі, що їх Турки, в кайдани закувавши, уживали до тяжкої роботи – до веслування на своїх кораблях, званих галерами або каторгами, така є сумна і жалісна дума стародавня ("Плач невільників"):

У святу неділю не сизі орли заклекотіли,
Як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали,
У гору руки підіймали, кайданами забрязчали,
Господа милосердного прохали та благали:
"Подай нам, Господи, з неба дрібен дощик,
А знизу буйний вітер!
Хочай би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля,
Хочай би чи не повиривала якорів з турецької каторги!
Да вже ся нам турецька-бусурманська каторга надоїла:
Кайдани-залізо ноги повиривало,
Біле тіло козацьке, молодецьке коло жовтої кости пошмугляло!"
Баша турецький, бусурманський, недовірок християнський,
По ринку він похожає, він сам добре те зачуває,
На слуги свої, на Турки-яничари зо-зла гукає:
"Кажу я вам, Турки-яничари, добре ви дбайте,
Із ряду до ряду захожайте,
По три пучки тернини І червоної таволги набирайте,
Бідного невольника по тричі в однім місці затинайте!"
То ті слуги Турки-яничари добре дбали,
Із ряду до ряду захожали,
По три пучки тернини і червоної таволги у руки набирали,
По тричі в однім місці бідного невольника затинали,
Тіло біле козацьке-молодецьке коло жовтої кости обривали,
Кров християнську неповинно проливали.
Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати,
Стали землю турецьку, віру бусурманську клясти-проклинати:
"Ти земле турецька, віро бусурманська, ти розлуко християнська!
Не одного ти розлучила з отцем, з матерю, або брата з сестрою,
Або мужа з вірною жоною!
Визволь, Господи, всіх бідних невольників
з тяжкої неволі турецької,
З каторги бусурманської
На тихі води, На ясні зорі, У край хрещений, У мир веселий, У городи християнські!"

◄ Польські порядки на Україні (частина 1)

Зміст підручника "Грушевський М.Про старі часи на Україні: Коротка історія (для першого початку) ."

Козаччина (частина 1) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

Загрузка...