Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 1)

Микола Костомаров. Іван Мазепа

Костомаров Микола – один із найвидатніших українських істориків, поет, прозаїк, драматург, публіцист, етнограф, один із основників Кирило-Мефодіївського товариства в Києві. Народився 16 травня 1817 року в селі Юрасівці Воронезької губернії, закінчив історико-філософський факультет Харківського університету (1837), був професором Київського та Петербурзького університетів. Автор великого числа монографій і статей з історії України та Росії. Був одним із організаторів українського журналу «Основа» – видававсь у Петербурзі в 1861-1862 роках. Написав «Руську історію в життєписах її найвизначніших діячів», звідки й узято нижчеподаний нарис. Історичні твори Миколи Костомарова були видані в 21 томі в 1903-1906 роках. Помер він у 1885 році в Петербурзі. Іванові Мазепі присвятив також велику монографію «Мазепа та мазепинці».

Мазепа був родом шляхтич православної віри, із західної Малоросії, і служив при польському королі Янові-Казимиру кімнатним дворянином. Це було, мабуть, після того, як перемоги козаків змусили поляків деякий час поважати малоросійську народність і православну віру і на знак такої поваги допустити у коло дворян королівських (тобто придворних) молодих осіб шляхетського походження з православних руських. Не вельми затишно доводилося цим особам у польському суспільстві за тогочасного панування католицького фанатизму. Мазепа скуштував того. Однолітки і товариші його, придворні католицької віри, знущалися над ним, довівши його до того, що супроти одного з них Мазепа, розпалившись, оголив шпагу, а оголення зброї в королівському палаці вважалося злочином, гідним смерті. Однак король Ян-Казимир розсудив, що Мазепа вчинив ненавмисне, і не став страчувати його, а лише усунув з двору. Мазепа поїхав до маєтку своєї матері, на Волинь. Він був молодий, гарний, спритний і добре освічений. Поряд з маєтком його матері мешкав у своєму маєтку якийсь пан Фальбовський, людина літня; він мав молоду дружину. Перебуваючи у домі цього пана, Мазепа завів роман з його дружиною. Слуги донесли про це старому чоловікові. Одного разу, виїхавши з дому, пан Фальбовський запримітив позаду за собою одного із своїх слуг, зупинив його і дізнався, що слуга везе від своєї пані Мазепі листа, в якому Фальбовська сповіщала, що чоловіка нема вдома, і запрошувала приїхати до неї. Фальбовський велів слузі їхати з тим листом до Мазепи, віддати лист за призначенням, одержати відповідь і з цією відповіддю з'явитися до нього на дорозі. Сам Фальбовський влаштувався тут же чекати повернення слуги. Через деякий час слуга повернувся й віддав панові відповідь, яку відписав Мазепа Фальбовській і в якій сповіщалося, що він їде до неї негайно.

Карта України. XVI - XVII ст. Малюнок

Фальбовський дочекався Мазепи. Коли Мазепа порівнявся з Фальбовським, той кинувся до Мазепи, зупинив його верхового коня і показав відповідь своїй дружині. «Я вперше їду», – сказав Мазепа. «Чи багато разів, – запитав Фальбовський у свого слуги, – був цей пан без мене?» Слуга відповів: «Скільки у мене волосся на голові». Тоді Фальбовський наказав роздягти Мазепу догола і в такому вигляді прив'язати на його ж коні обличчям до хвоста, потім звелів дати коневі батогів і кілька разів вистрілив йому над вухами. Кінь помчав чимдужче додому через чагарники, і гілля добряче відшмагало голого Мазепу. Власна прислуга заледве впізнала свого подряпаного й скривавленого пана, коли кінь примчав у двір його матері. Після цієї пригоди Мазепа подався до козаків, служив спочатку у гетьмана Тетері, а потім у Дорошенка. Мазепа, крім польської та російської мов, знав німецьку й латину, пройшов раніше десь У польському училищі курс навчання, і, маючи, як на свій час, досить високу освіту, тепер міг знайти собі хорошу кар'єру серед козацтва. Тут він одружився. У Дорошенка Мазепа дослужився до високого звання генерального писаря і 1674 року його відправили на козацьку раду до Переяславля, де він перед гетьманом лівобережної частини України Самойловичем пропонував від імені Дорошенка мирову й оголосив про бажання Дорошенка перейти У підданство до московського царя. Через декілька місяців по виконанню Цього доручення Дорошенко відправив Мазепу у Константинополь до султана просити допомоги в Туреччини, але кошовий отаман Іван Сірко спіймав Мазепу По дорозі, відібрав у нього Дорошенкові грамоти і самого посланця відіслав До Москви. Мазепу повели на допит до малоросійського Приказу, яким тоді відав знаменитий боярин Артамон Сергійович Матвеев. Мазепа своїми показаннями на допиті зумів сподобатися бояринові Матвееву: заявив про свою особисту прихильність до Росії, старався виправдати й вигородити перед московським урядом самого Дорошенка, його допустили до царя Олексія Михайловича, потім відпустили з Москви із закличними грамотами до Дорошенка і до чигиринських козаків. Мазепа не доїхав до Дорошенка, а залишився у гетьмана Самойловича, одержавши дозвіл проживати на східному боці Дніпра разом із своєю сім'єю. Невдовзі по тому він утратив жінку.