Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 7)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Біографія Івана Мазепи

Портрет I. Мазепи з літопису Самійла Величка(доступно при скачуванні повної версії книги)

Тоді Мазепа за царським наказом перейшов на правий бік Дніпра, нібито вирушаючи проти шведів, і почав скликати до себе козацьких начальників. Прибув до нього Самусь і поклав перед ним свої гетьманські знаки. З'явився й Палій, який сподівався, що тепер, нарешті, російський цар прийме його у підданство і здійсниться давнє його бажання. Мазепа затримав Палія у своєму таборі, вочевидь, по-дружньому, а між тим зголошувався з Головіним і запитував, що слід вчинити з Палієм, котрий, як доповідав Мазепа, перебуваючи в гетьманському таборі, постійно пиячив. Головін наказав запропонувати Палієві їхати до Москви, а якщо він відмовиться, то дізнатися – чи не прихильний він до ворогів Росії і, в разі викриття в такій прихильності, заарештувати його. Викривачі Палія одразу ж знайшлися: якийсь хвастівський іудей посвідчив, що Палій спілкувався з гетьманом Любомирським, який став тоді на бік Карла XII, і Любомирський обіцяв Палієві прислати грошей від шведського короля. Свідчення орендатора-єврея підтвердив священик Гриць Карасевич. Мазепа, простоявши декілька днів табором у містечку Паволочі, в кінці липня 1704 року перейшов до Бердичева і там, запросивши до себе Палія, напоїв його доп'яна, потім наказав закувати і відправити до Батурина, де вартові здали Палія разом з його пасинком російським властям. За царським наказом його відправили на довічне заслання в Єнісейськ.
Так у злагоді з російським урядом розправлявся Мазепа з народними елементами у південній Русі, ворожими польсько-шляхетському спрямуванню. Російський цар все більше й більше благоволив Мазепі і вважав його серед усіх, які були, малоросійських гетьманів єдиним, на котрого сміливо міг покластися російський уряд. Під час взяття Азова (16) Мазепа охороняв біля Коломака російські кордони від татар, а п'ятнадцять тисяч його козаків під проводом чернігівського полковника Лизогуба (17) відзначилися під Азовом. За це найбільше од усіх цар винагородив самого Мазепу. Іще в 1696 році, після взяття Азова, цар бачився з ним у полковому місті слобідських полків Острогозьку і одержав від нього в подарунок турецьку шаблю з дорогоцінною оправою і щит на золотому ланцюгу, а гетьманові віддарував шовковими тканинами та соболиними хутрами. У 1700 році цар зробив Мазепу кавалером установленого ордена Андрія Первозванного. У 1703 році Петро подарував йому Крупицьку волость у Севському повіті. У шведській війні брали участь козаки без Мазепи, під керівництвом інших начальників, а царську вдячність за їхні подвиги одержував малоросійський гетьман. Стараючись ще більше увійти в милість до царя, Мазепа у своїх донесеннях весь час скаржився на бунтівливий дух підлеглих йому малорусів, особливо лаяв запорожців. В одному лише розходився гетьман з царем: гетьман постійно вважав можливим і корисним повернути у підданство Росії правобережну Малоросію, відступлену Польщі; Петро не схилявся на ті поради і був упевнений, що гетьман подає їх з міркувань відданості російським інтересам. У 1705 і 1706 роках Мазепа ходив з військом у польські володіння, не зробив там нічого важливого, але скористався нагодою ще прихилити до себе царя, запропонувавши йому в дарунок 1000 коней, якраз тоді, коли вони Петрові особливо були потрібні для війська. У 1707 році цар наказав Мазепі повернутися з Польщі.
Важко було кому-небудь настроїти царя проти улюбленого гетьмана. За вкоріненою серед малорусів схильністю до доносів, багато було бажаючих зладувати Мазепі шлях Многогрішного й Самойловича. Але з остраху за власну голову мало знаходилося охочих поткнутися з доносом до царя, який так вірив гетьманові. У 1699 р. надумався було бунчуковий товариш Данило Забіла, спираючись на заступництво боярина Бориса Петровича Шереметева (18), з'явитися до Москви звинувачувати Мазепу в таємних зносинах з ханом; справа скінчилася тим, що донощика самого відправили до Батурина Мазепі: там Забіла постав перед генеральним судом і під тортурами засвідчив, що говорив про гетьманську зраду в п'яному стані без розуму й пам'яті. Його Присудили до смертної кари, але Мазепа подарував йому життя, замінивши смертну кару тяжким довічним ув'язненням. У 1705 році Мазепа одержав нагоду навести Петрові безсумнівний доказ своєї вірності. Обраний Карлом XII (19) на польського короля Станіслав Лещинський (20) спробував було підіслати до Мазепи якогось Вольського з намовляннями – схилити гетьмана на свій бік. Але Мазепа переслав лист Станіслава цареві і скаржився, що вороги ображають його, вважаючи здатним на зраду своєму владареві. Після цієї події ще важче стало будь-кому відважитися на донос, поки в 1707 році не знайшовся новий донощик на Мазепу: то був один із членів генеральної старшини, генеральний суддя Василь Леонтійович Кочубей.

◄ Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 6)

Зміст підручника "Іван Мазепа (за ред. В.О.Шевчука)."

Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 8) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Біографія Івана Мазепи

Загрузка...