Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 14)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Біографія Івана Мазепи

Минуло літо; наближалася осінь. Цар дізнався, що Карл XII звернув на південь і наближається до Малоросії. За цими чутками Петро дав розпорядження, щоб гетьман ішов до великоросійського війська на з'єднання, а козацька кіннота переслідувала неприятеля ззаду і нападала на його обоз. Самого гетьмана цар бажав бачити начальником цієї кінноти під час її військових дій. Мазепа хотів ухилитися від такого доручення і в листі своєму до царя скаржився «на подагричні та хирагричні припадки»: жахливі болі заважають йому їхати верхи. Але Мазепа, крім того, написав цареві таке міркування: «Якщо я, особою моєю гетьманською, залишивши Україну, вирушу далеко, то вельми побоююся, щоб за той час внутрішнє серед тутешнього непостійного й малодушного народу не сталося збурення». Мазепа давав цареві такий відгук про весь малоросійський народ: «Я серед тутешніх не лише мало, але й нікого настільки вірного не маю, хто б серцем і душею, віддано й старанно вашій царській величності за такого випадку служив». Мовлене перегукувалося з тогочасними поглядами Петра, котрий і сам непокоївся, щоб прокламації Карла XII, розповсюджуючись по Малоросії, не викликали там бродіння умів. У жовтні Карл уже підходив до кордонів Малоросії; Шереметев та Меншиков з російським військом перебували поблизу Стародуба, готові зустрічати неприятеля, який ішов у Малоросію. Сам Петро, після перемоги під Лісним 30, готувався особисто йти до своєї армії. Головкін, за царським наказом, квапив гетьмана листами, спонукаючи йти до Стародуба зі своїми козаками на з'єднання з царськими силами. Мазепа ще раз намагався відбутися «хирагричною і головною хворобою та багатосправ'ям», а над усе посилався на загрозу хвилювань у Малоросії. «Вже тепер, – писав він до Меншикова, – по містах великими натовпами ходять п'яниці, селяни по корчмах з рушницями горілку силою беруть, бочки рубають і людей побивають. Із Лубен пишуть, що там гуляки, напившись награбованою горілкою, убили на смерть орендатора і старшину ледь не вбили. Заколот розтікається у Полтавському, Гадяцькому, Лубенському, Миргородському, Прилуцькому, Переяславському полках... Стародубський полковник пише, що в Стародубі шевці й кравці і весь чорний люд напали на дім тамтешнього війта з дрюками, відбили погріб, забрали закопані в землі вина й в інших дворах позабирали бочки з горілкою і, перепившись, побили до смерті п'ятдесятьох жидів. У Мглині сотника до смерті прибили і три дні в тюрмі тримали: якби товариші, козаки з його сотні, не визволили його, то не бути б йому живим; орендаторів хотіли перебити, але вони в ліс утекли. У Чернігівському полку син генерального осавула заледве втік од свавільників уночі зі своїм майном... У Гадячі гуляки та пияки вчинили напад на мій замок і хотіли вбити мого управителя і розграбувати мої пожитки, але міщани не допустили. Звідусюд пише мені городова старшина і просить допомоги проти бунтівників. Берегами Дніпра шастають ватаги, одна на 800, інша душ зо 1000, – усе це руські люди, а головне, донці. Над однією ватагою отаманом Перебийніс, а над іншою Молодець. Волоцюги як вода пливуть до них звідусюди, і якщо я з військом вирушу у Стародубський полк, то слід остерігатися, щоб ці негідники не вчинили часом нападу на міста. Та й з боку Січі не можна сказати, щоб було безпечно. З цих причин полковники й старшина полкова із сотниками не бажають походу до Стародуба, і хоча відкрито мені в очі не перечать монаршому указові, але поза очі ремствують на мене, що я веду їх у Стародубщину на цілковиту погибель їхніх жінок, дітей і маєтностей. Якщо навіть тепер, коли я в Україні з військом, волоцюги й голота зчиняють бунти, то що ж тоді, коли я з військом віддалюся? Почнуть чесних людей та пожитки їхні грабувати. Чи буде це на користь інтересам його царської величності?»

Генеральний суддя Василь Кочубей. Малюнок (доступно при скачуванні повної версії книги)

Одержавши такого листа від Мазепи, генерали й міністри скликали консиліум і вирішили, щоб гетьман призначив замість себе наказного гетьмана для захисту внутрішнього спокою України, а сам все-таки б ішов до головної армії.

Лубенський полковник Леонтій Свічка. Малюнок (доступно при скачуванні повної версії книги)

◄ Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 13)

Зміст підручника "Іван Мазепа (за ред. В.О.Шевчука)."

Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 15) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Біографія Івана Мазепи

Загрузка...