Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 15)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Біографія Івана Мазепи

Мазепі треба було на щось зважуватися: або, залишаючись вірним цареві, приєднатись до великоросійського війська, або ж перейти на бік шведського короля. У Малоросії стосовно зради існували дещо відмінні погляди від тих, які склалися в подальшому, коли ця країна тісніше примкнула до Росії. Край приєднався порівняно недавно, малоросіяни ще не звикли вважати Великоросію такою ж вітчизною, як і свою Малоросію. Простий люд – поспільство, щоправда, схилявся до монархічної влади, але це тому, що сподівався в ній знайти опору проти старшини і взагалі значного козацтва. За панування в народі старого прагнення всім вступати в козацтво, в монархічній владі вбачалося зрівняльне для всіх начало; через те завжди, тільки-но в Малоросії старшини починали задумувати щось усупереч монархічній владі, можна було сподіватися, що поспільство стане на бік останньої. У всіх значних укорінююся таке переконання, що малоросійський народ сам по собі, а московський також сам по собі, і за будь-яких обставин малорус повинен іти туди, де йому краще, хоча б від того «москалеві» було й гірше. Вже давно існувало побоювання, що рано чи пізно Москва викорінить козацтво, порушить усі так звані малоросійські права й вольності і постарається урівняти Малоросію із своїми великоруськими областями. Залізна Петрова рука вже почала відчуватися в Малоросії, хоча реформаторські заміри царя безпосередньо не налягали на цей край. Питання про те, що саме спонукало Мазепу перейти на бік Карла, не раз поставало перед істориками, і в наші часи склалася думка, що перехід Мазепи стався несподівано, під впливом того становища, в якому гетьманові доводилося вибирати те або інше. Якщо й раніше, у запалі обурення по відношенню до Москви, блукала в його голові, як і в головах старшин, думка про спілку з Карлом, то думка ця навряд чи здійснилася б, коли б Карл своїм просуванням у Малоросію не дав їй ходу. Досі Мазепа відбувався від вимог російського уряду своїми «хирагричними й подагричними» приступами, але далі відкручуватися не можна було, особливо після того, коли слідом за рішенням консиліуму, яке було повідомлене гетьманові, Меншиков написав йому, що потребує з ним побачення для наради. Мазепа скликав обозного Ломиковського, генерального писаря Орлика та інших старшин і полковників і запитував, що йому робити. «Не їдь, – сказав йому Ломиковський, – інакше ти й себе, і нас, і всю Україну занапастиш! Ми вже скільки разів просили тебе: посилай до Карла, а ти все зволікав і наче спав; тепер – ось війська великоросійські увійшли в Україну на всенародне розорення й кровопролиття, і шведи вже під носом. Невідомо, чому зволікаєш». – «Ви мені не радите, а тільки мене обмовляєте. Чорт вас візьми! – сказав Мазепа, спалахнувши. – От я візьму Орлика і поїду з ним до двору його царської величності, а ви собі тут хоч пропадайте!» Одначе за хвилю Мазепа пом'якшав і ласкаво запитав старшини: «Посилати до короля чи ні?» – «Як не посилати, давно час!» – відповідали йому. Тоді Мазепа доручив Орликові написати інструкцію посольству до шведського міністра графа Піпера. Мазепа в цій інструкції висловлював радість з приводу прибуття Карла XII на Україну, просив допомоги і визволення всього малоросійського народу від тяжкого московського ярма й обіцяв шведському війську підготувати пороми на Десні, біля Макошинської пристані. Цю інструкцію повіз, за наказом Мазепи, правитель його Шептаковської волості Бистрицький, свояк Мазепин, вирушивши у шведську армію разом з полоненим шведом, якого послали з ним за перекладача. Між тим до Меншикова Мазепа послав свого небожа Войнаровського сповістити царського улюбленця, що від хвороби перебуває при смерті і від'їжджає з Батурина до Борзни, де має намір соборуватися оливою у київського архієрея. Меншиков, одержавши таку звістку, повідомив про це цареві. «Шкода таку гарну людину, якщо від хвороби його Бог не визволить, – писав він, – а про хворобу свою пише, що від хирагричної та подагричної хвороби сталася з ним епілепсія». Між тим Меншиков сам вирішив їхати до гетьмана в Борзну.

◄ Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 14)

Зміст підручника "Іван Мазепа (за ред. В.О.Шевчука)."

Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 16) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Біографія Івана Мазепи

Загрузка...