Ілько Борщак. Іван Мазепа. - Політика Мазепи

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Біографія Івана Мазепи

IV

Що найбільше вражає дослідника в Мазепі, це гармонійний розподіл у його натурі розуму, волі та почуття, розподіл надзвичайно рідкий.
З ранніх років і до останніх днів Мазепа цілим своїм сильним темпераментом віддає данину жіноцтву. Пасек виссав із пальця свою історію з диким конем, але не випадково звязав цю пригоду з любовною інтригою. Листи Мазепи до Мотрі Кочубеївної показують, що старий гетьман ні в чому не уступав молодому покоєвому. Ці листи своїм темпераментом можуть сміло ввійти в антольогію всесвітньої епістольографії. Сильніш мусіли бути почування майже 70-літнього мужчини, щоби «зачарувати» молоду дівчину, яка розірвала з батьками й навіть пішла на ганьбу, залишивши рідний дім для гетьманських покоїв!
«...Як я чув від пані белзької воєводини (Сєнявської) – пише французький посол Бонак (г) – гетьман Мазепа, поза иншими своїми прикметами, приваблює легко до себе своїм чаром жінок, як хоче цього». Французький дипльомат уживає виразу «chrame», що наше слово «чари» не зовсім віддає. З усього видко, наскільки взагалі таку прикмету можна відчути по 200 роках із мертвих документів, – Мазепа був надзвичайним чарівником. Ніхто й ніколи не міг витримати його чару. Гоноровиті польські магнати, напівдикі московські бояри, буйні запорожці, статечні турки, елегантні французи й пуритани шведи – всі вони, стрічаючися з українським гетьманом, складали перед ним свою зброю.
В чому полягає його чар? Це залишається таємницею для нащадків, але одне добре відоме: міг говорити з кожним мовою свого розмовника, тобто мав той талант, що його Френсіс Бекон уважав ще в XVI віці за першу прикмету великої людини.

Гетьман Іван Самойлович, попередник І. Мазепи. Малюнок (доступно при скачуванні повної версії книги)

Капризна була людина Ян Казимир, почуття й думки його миналися швидко, але молодий Мазепа до кінця заховав для себе королівську ласку.
Суворою й похмурою людиною був Дорошенко, важка була його рука й нелегко було з ним працювати, проте з Мазепою Дорошенко розпрощався не з власної охоти.
Напів дикий Сірко, яким татари лякали своїх дітей, той Сірко, що по словам «Gazette de France» (4) навіть «у сні різав мусульман», впіймавши Мазепу з ясиром від Дорошенка до хана, відпускає його спокійнісенько після одної його промови (5).
Складна була постать цар Петро, й великі були суперечносте з його вдачі. Міг бути жорстокий, як ніхто, але міг і чарувати, як ніхто. Власний його син, якого чекав уже царський кат, вийшов від Петра очарований ним. Перший же день, коли майбутній російський імператор зустрівся з гетьманом України, міг бути останнім днем кар'єри Мазепи, а може, й його життя. Цар щойно замкнув Софію (6), скатував її прибічників, післав на Сибір Василя Голіцина, головного протектора Мазепи, – а Мазепа майже напередодні державного перевороту в Москві відзивався перед боярами про Голіцина: «Ніколи ще бісурмани не зазнали такого жаху, як перед князем Василем. Правда, Перекопу не взяли, але в стародавніх хроніках читаємо, що перський цар Дарій воював із величезною силою Крим, а все-таки не взяв Перекопу...» Катастрофа Мазепи була така очевидна, що старшина, яка перебувала з ним у Москві, вже радилася, кому дати булаву, поспішила навіть, 9-го листопада 1689 р. рознести по Європі, що «князь Голіцин, княжна Софія, кілька бояр і козацький гетьман Мазепа були скарані на горло». Варшавський дописувач „Gazette de France" не мав жодного сумніву щодо долі Мазепи, і це було тоді «opinio communis» (загальновизнаною думкою – латин.).
Відбулося побачення Мазепи з Петром, і гетьман побідив. Від того часу на ціле життя цар був під чарами Мазепи, не зважаючи на всі доноси, навіть найбільш уґрунтовані з найпевнішими доказами. Чари ці були такі сильні, що, діставши вже офіціяльне повідомлення Мєньшікова про відхід Мазепи, цар висловлює «вєлікоє удівлєніє».
Руїна здеморалізувала старшину, яка більше нікому не вірила, нікого не хотіла слухати, а ось до Мазепи мала подиву гідний послух, була просто ним очарована. Не кажу про ідеаліста Орлика або лицарського Войнаровського, навіть такі крутії, як Горленко й Ломиковський (7), і ті сліпо йшли за Мазепою. «Ніхто-бо, пише Орлик, не міг краще обробити людину, притягти її до себе. Не осягнувши з першого разу своєї мети, він не складав зброї, не кидав обробляти людину, аж доки не зробив її своєю».
«Міг говорити з кожним мовою свого розмовника», – згадали ми вище, але до цього треба ще додати, що вмів гарно говорити. У двобої зі своїми розмовниками Мазепа переважав не тільки змістом розмови, але й формою-Був це, видко, першорядний оратор у римському значінні цього слова-Любив і кокетував навіть гарною оздобленою фразою, до якої набрав смаку чи то в клясі реторики київської академії, чи під час принять у Люврі чи під час своїх італійських мандрівок. «Мова його – пише Балюз – взагалі добірна й чепурна». «Небіжчик Мазепа – твердить Орлик – вельми гарно провадив розмову, й любо було його слухати, все одно, з ким і про що не говорив би». Ані досвідчений дипльомат Балюз, ані щирий Орлик, сам зрештою блискучий стиліст, на вітер не кидали таких (слів).

Російський князь і полководець Василь Голіцин. Малюнок (доступно при скачуванні повної версії книги)

Не треба лише думати, що Мазепа належав до тих, що люблять себе слухати й тільки для цього говорять, закохані у власному голосі. О, ні! Все в ньому було гармонійне. Говорив гарно, але тоді, як треба було, бо «більше любить мовчати й слухати инших» – констатує мелянхолійно Балюз, якому не вдалося витягти від гетьмана його плянів. А Орлик із гордістю твердить, що «від небіжчика Мазепи навчився я, що коли у свій час треба висловлювати гарно свою думку, то не раз буває краще зовсім мовчати».

◄ Біографія Мазепи

Зміст підручника "Іван Мазепа (за ред. В.О.Шевчука)."

Культурна діяльність Івана Мазепи ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Біографія Івана Мазепи

Загрузка...