Дума пана гетьмана Мазепи

Дума пана гетьмана Мазепи (За списком В. Кочубея)

Всі покою щиро прагнуть,
А не в один гуж тягнуть,
Той направо, той наліво,
А всі браття, тото диво!
Нема ж любови, нема ж згоди
Од Жовтої взявши Води (8);
През незгоду всі пропали,
Самі себе звоювали.
Ей, братища, пора знати,
Що не всім нам панувати,
Не всім дано всеє знати
І річами керувати!
На корабель поглядімо,
Много людей полічімо,
Однак стирнюк сам керує,
Весь корабель управує.
Пчілка бідна матку має
І оної послухає.
Жалься, Боже, України,
Що не вкупі має сини!
Єден живе із погани (9),
Кличе: «Сюда, отамани!
Ідім матки рятувати,
Не даймо їй погибати!»
Другий ляхам за гріш служить (10),
По Вкраїні і той тужить:
«Мати моя старенькая,
Чом ти вельми слабенькая?
Різно тебе розшарпали,
Гди аж по Дніпр туркам дали (11).
Все то фортель, щоб слабіла
І аж вкінець сил не міла».
Третій Москві юж голдує (12),
І їй вірно услугує;
Той на матку нарікає
І недолю проклинає:
«Ліпше було не родити,
Нежлі в таких бідах жити!»
Од всіх сторон ворогують,
Огнем, мечем руїнують.
Од всіх нема ж зичливості,
Ані слушной учтивості;
Мужиками називають,
А підданством дорікають (13).
Чом ти братів не учила,
Чом од себе їх пустила?
Ліпше було пробувати,
Вкупі лихо одбувати!
Я сам, бідний, не здолаю,
Хіба тільки заволаю:
«Ей, панове єнерали,
Чому єсте так оспали?
І ви, панове полковники,
Без жадної політики,
Озмітеся всі за руки,
Не допустіть гіркой муки
Матці своїй більш терпіти!
Нуте врагів, гнуте бити!
Самопали набувайте,
Острих табель добувайте,
А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблі маєм права! (14)

Російський князь і полководець Олександр Меншиков. Малюнок