Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія: Новітні часи – Бої 1918-1919 років. Втручання іноземних держав у громадянську війну в Росії

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

§5. Воєнні та політичні події 1918 року. Завершення Першої світової війни

Бої 1918-1919 років. Втручання іноземних держав у громадянську війну в Росії

Із розгортанням «червоного терору» посилювався опір йому. Серйозною подією стало повстання 60-тисячного чехословацького корпусу наприкінці травня 1918 р. Після укладання Брестського миру полоненим чехам і словакам було дозволено евакуюватися на батьківщину через Далекий Схід. Ешелони з ними розтятися від Волги до Далекого Сходу. їхній антибільшовицький виступ сколихнув усіх противників режиму і з їхньою допомогою на території Сибіру радянську владу було повалено. Проте частина вояків чехословацького корпусу перейшла на бік більшовиків.
Водночас на сході почала формуватися біла армія під командуванням відомого російського адмірала Колчака. У Самарі представники партії меншовиків та есерів утворили уряд, до якого увійшли члени Установчих зборів (Комуч – Комітет Установчих зборів). З півночі розпочала наступ армія генерала Міллера, а з Прибалтики на Петроград йшли війська генерала Юденича. На півдні й Кубані формувалася Добровольча армія під командуванням генерала Денікіна, яка мала у своєму складі офіцерів та козаків. На Царицин рушила Донська козача армія отамана Краснова. На всіх фронтах відбувалися запеклі бої, і Червона армія змушена була відступати у глиб країни.
В Україні, Білорусії та Прибалтиці проти більшовиків діяли німецько-австрійські війська.
Великі європейські держави, а також США та Японія, попри всі міжнародні протиріччя, намагалися підтримувати «білий рух». Щоправда, вони виходили з власних інтересів. Адже у колишній царській Росії було багато заводів, фабрик, інших підприємств, що належали промисловцям цих держав. У ці регіони було надіслано війська. Внаслідок Листопадової революції в Німеччині та з розвалом Австро-Угорщини армії цих держав змушені були залишити окуповані території. Тільки в Україні з більшовиками продовжували вести воєнні дії армії УНР та УГА, які з'єдналися влітку 1919 р. у Кам'янці-Подільському. Англійські, американські та французькі експедиційні корпуси десантувалися у Мурманську. На півдні, в Одесі, висадилися грецькі збройні сили, сюди також прибули французькі військові кораблі. На Закавказзі та в Середній Азії діяли англійці, а у Владивостоці висадилися війська США, Англії, Франції та Японії. Проте активних дій вони не вели, сподіваючись на наступ білих армій. Вони постачали їх зброєю, спорядженням і продовольством. Найбільша небезпека більшовикам загрожувала зі сходу країни. Звідти наступала численна армія Колчака, яка вже наближалась до Волги й мала на меті просування до Москви й Петрограда на з'єднання з військами Юденича, Денікіна і Міллера.
Більшовицький уряд розпочав підготовку до боротьби з білими арміями. Щоб сформувати масову армію, було відкинуто принцип добровільності щодо комплектування Червоної армії і запроваджено загальну військову повинність. У військах запроваджувалися посади комісарів з надзвичайними повноваженнями, які повинні були контролювати діяльність командирів, особливо офіцерів колишньої царської армії. На Східний фронт були мобілізовані тисячі комуністів і комсомольців. Тут діяли й робітничі загони В. Блюхера, й 25-та дивізія під командуванням В. Чапаєва. У кровопролитних боях під Симбірськом та Самарою війська Колчака були зупинені, і більшовики, перейшовши в контрнаступ, відкинули білу армію до Уралу. У березні 1919 р. Колчак, поповнивши й зміцнивши свої сили, розпочав новий наступ на захід. У важких боях його війська розбили більшовиків біля річок Ками та Білої. Але свавілля щодо селян, примусова мобілізація не додали популярності Колчакові в Сибіру й на Уралі, що в свою чергу негативно позначалося на бойовому стані його армії. Дошкульних ударів вона зазнавала також і від більшовицьких партизанських загонів.
Здійснивши чергову мобілізацію, більшовики стабілізували Східний фронт, командування яким перебрав на себе М. Фрунзе. Тут же діяв і М. Тухачевський, котрий виявив себе як талановитий полководець. Улітку 1919 р. армію Колчака було відкинуто за Урал, і радянська влада зміцнила свої позиції в Поволжі. На початку 1920 р. армія Колчака зазнала нової поразки неподалік від Красноярська. Таким чином, внаслідок жорстокої кривавої боротьби радянський режим було встановлено на Уралі та в Сибіру.
Водночас протягом громадянської війни більшовики почали перебудову тилу для потреб війни – країна оголошувалась єдиним військовим табором. 30 листопада 1918 р. була створена Рада робітничої і селянської оборони, очолювана В. Леніним. У військових частинах створювалися партійні організації, якими, як правило, керували комісари. Тоді ж посилила репресивну діяльність і Надзвичайна Комісія.
У другій половині 1919 р. правлячі кола Англії, Франції та США організували новий широкий наступ антирадянських сил, в якому основна роль відводилася військам генерала Денікіна. Денікінська армія, що наступала з півдня, влітку 1919 р. завоювала Царицин, Донбас та частину Лівобережної України, звівши нанівець успіхи військ Директорії у виснажливій боротьбі з більшовиками. Вона розгорнула широкий наступ на Москву й невдовзі оволоділа такими стратегічно важливими містами, як Курськ, Орел та Воронеж.

Малюнок 1. Військовики російської армії на фронтах першої світової війни (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Малюнок 2. Військовики 1-ї Кінної армії на мітингу (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Малюнок 3. Кінець двоголового (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Малюнок 4. В.І.Ленін з групою командирів обходять фронт військ Всевобучу на Червоній площі. Москва, 25 травня 1919 р. (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Наприкінці літа радянська влада опинилася на межі загибелі, але більшовики в цей скрутний час скористалися нерішучістю західних держав і зуміли мобілізувати й перекинути всі сили на Південний фронт. В Україні проти денікінців виступили деякі отамани, зокрема Н. Махно. Наприкінці осені 1919 р. загони Червоної армії здобули всі південноросійські міста й вторглися в Україну. Більшовики знову завоювали Київ, Харків, Донбас, а на початку 1920 р. – Ростов-на-Дону й весь Північний Кавказ. Добровольча армія була витіснена з Криму, де після відставки Денікіна її головнокомандувачем став генерал Врангель.
Останній, навівши лад у білих військах, розпочав наступ і вибив Червону армію з півдня України. Під командуванням Фрунзе війська Південного фронту, в ході важких боїв під Каховкою, зупинили білих і перейшли в контрнаступ. У боях за Перекоп більшовики зазнали величезних втрат, однак здобули перемогу над Врангелем. 15-16 листопада 1920 р. було взято Севастополь і Керч. Тисячі білогвардійців, котрі не встигли евакуюватися, потрапили в полон і були розстріляні більшовиками. Перемогою в Криму завершилися бойові дії на Південному фронті.
На Північному фронті більшовики, мобілізувавши тисячі пітерських робітників та добре вишколених латиських стрільців, почали наступ на позиції Юденича. У жорстоких боях його армію було розгромлено, а її залишки відступили в Прибалтику. Взимку 1920 р. Червона армія оволоділа Архангельськом і Мурманськом. До 1920 р. майже всі війська Антанти були евакуйовані з території колишньої царської Росії, а це означало, що політика США і держав Антанти у російських справах зазнала поразки, а зусилля, спрямовані на знищення більшовизму, не дали результатів.

◄ Експропріація приватної власності в Росії початку ХХ століття. Політичний терор

Зміст підручника "Рожик М.Є., Ерстенюк М.І., Пасічник М.С., Сухий О.М., Федик І.І.Всесвітня історія: Новітні часи: 1914-1945 роки."

Польсько-радянська війна 1920 року ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

Загрузка...