Грушевський М. Про старі часи на Україні - Україна відривається від Польщі (частина 2)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

16. Україна відриваєть ся від Польщі (продовження)

В лютім (февралі) 1649 р. приїхали королівські посли, привезли Хмельницькому клейноти від короля й хотіли з ним умовлятись, які порядки між козаками мають бути. Але для Хмельницького тепер се вже була дрібна річ, коли він хотів зовсім увільнити Україну від польських панів і зробити з неї самостійну, окрему державу. Він не хотів і умовлятись з тими послами, відіслав їх ні з чим; сказав, що буде війна. Натомість вислав послів до иньших держав: до Туреччини, Московщини, Угорщини, Молдави, намовляючи воювати Польщу разом з Українцями.
Війна почала ся під літо – війна велика, найважнійша, яка колинебудь досі підіймалалась на Україні. І з української, і з польської сторони розуміли, що се буде боротьба на житє і на смерть, буде рішатись доля України й Польщі. На Україні наддніпрянській все, що здужало, йшло в козаки. В поміч Хмельницькому вибрав ся сам хан з усею ордою, сподіваючись великої здобичи по торішніх побідах Хмельницького. В Польщі король зібрав полки які міг і теж сам пустивсь їх вести на козаків.
Але король був до війни нездалий, а Хмельницький – великий войовник. Іще король полків не зібрав, а Хмельницький уже обступив польське передове військо під Збаражем, на границі Волини й Галиччини, й притис його так, що воно ґвалтом до короля почало кричати, аби йшов виручати. Король мусів іти на поміч, хоч не мав іще з собою усього шляхецького війська. Але Хмельницький, довідавши ся про се, лишив частину війська під Збаражем, а сам з Татарами непомітно, серед мраки й дощу, зайшов королеви дорогу коло Зборова. Обступив його військо і почав битву. Королеви з рештою війська не було виходу. Та зрадив Хмельницького хан. Король післав до нього своїх людей та почав умовляти, аби відступив ся від Хмельницького. Обіцяв великі гроші, позволив ханови забрати скільки схоче в неволю людей з України, і хан пристав на се. Добив з ним король торгу: заплатив йому за згоду золотом і кровю українською.
Став хан Хмельницькому тоді вже від себе казати, аби помирив ся з королем, а инакше Татари злучать ся з королем на козаків. Гірко було Хмельницькому і козакам, а нічого робити. Мусіли мирити ся з королем. Списали йому свої пункти, щоб було за військом козацьким те, чим воно зараз володіє, і вірі православній щоб не було утиску, а унія щоб була скасована, – так Поляки, маючи за собою хана, і на се не приставали. Мусіло військо спускати і з тих невеликих жадань.
Списали таку умову, названу Зборівським трактатом. Козаків має бути 40 тисяч, можуть вони мешкати де хочуть у воєводствах Київськім, Браславськім і Чернигівськім (землях побожських і наддніпрянських), а військо польське в ті землі входити не має; начальство в тих землях має бути з православних (Українців); кривди православної віри мають бути заспокоєні; хто в козацький реєстр не вписаний, має бути своїм панам послушний, і в усім иньшім лишали ся старі польські порядки.
Засмучений вертав ся Хмельницький з старшиною на Україну. Навіть оповістити того, на чім погодились з королем, не важились. Особливо був великий гнів за того невільника, що позволено Татарам. На Україні не знали, що то королеве діло, і Хмельницький тільки з біди на те позволив. Думали, що то він дав дозвіл Татарам на Україні брати невільника, і за се його кляли. Таку пісню зложили:

Бодай тебе, Хмельниченьку, перва куля не минула
Що велів Орді брати дівки й молодиці!
Парубки йдуть гукаючи, а дівчата співаючи.
А молоді молодиці старого Хмеля проклинають...
Бодай тебе, Хмельниченьку, перва куля не минула,
А другая устрелила, у серденько уцілила.

Не знали люде правди. Як то в думі співаєть ся:

Бог святий знає, Бог святий і відає,
Що Хмельницький думає гадає.
Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники,
Ні джури козацькиї, ні мужі громадськиї,
Що наш пан гетьман Хмельницький
Батю Зинов Богдану чигиринський
У городі Чигирині задумав вже й загадав.

Побачив він, що люде українські таки ніяк уже не пристануть на те, щоб Польща над ними панувала, а йому, Хмельницькому, за се кінець зробили б. Тому й не оповіщав людей, на чім згода стала, а всякими способами протягав її здійсненне: козацьких військ не виводив звідти, звідки їм "трактат" казав; польських панів до їх маєтків на Вкраїну не пускав, і польського війська також. Знав і те, що й польські пани не хочуть Зборівської умови приймати, – мовляв у ній забагато козакам і Україні попущено. Тому далі шукав помочи на Польщу по иньших державах, сподіваючись скорої війни, і доконче хотів відірвати ся від Польщі.
Вже на другий рік (1650) заносилось на нову війну з Поляками. Але що хан тримав ся Польщі й не хотів козакам помагати, то вийшла натомість війна з Волощиною (Молдавою), котру Хмельницький немилосердно погромив за хистку й невірну політику її воєводи. Тільки за рік пізнійше Хмельницький перетягнув до себе хана і почав війну з Польщею. Та хан і вдруге зрадив Хмельницького, під Берестечком, і знову Хмельницький мусів з королем миритись. Се звав ся Білоцерківський трактат, він був подібний до попереднього, тільки для України ще гірший. Сповняти його Хмельницький не хотів, і в 1652 р. зачав нову війну. І сим разом татарська орда почала з королем накладати. Але Хмельницький уже не схотів укладати з королем трактатів ніяких. Досі він не мав иньшої помочи як тільки від Татар – та й то більше біди від них було як помочи. Тепер же прийшла до нього звістка, що московський цар намірив ся з Хмельницьким Польщу воювати, а скоро по тім сподівав ся Хмельницький помочи від Швеції та з Угорщини. Тому не хотів більше мирити ся з Польщею.

◄ Україна відривається від Польщі (частина 1)

Зміст підручника "Грушевський М.Про старі часи на Україні: Коротка історія (для першого початку) ."

Україна обєднується з Московщиною ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

Загрузка...