Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія: Новітні часи – Уряд Лівого блоку. Особливості економічної депресії у Франції

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

§12-13. Франція у міжвоєнний період

Уряд Лівого блоку

У політичному житті післявоєнної Франції відбувалися серйозні зміни. Оскільки «Національний блок» скомпрометував себе в очах виборців провалом «рурської авантюри», радикал-соціалісти у 1923 р. покинули його і разом з соціалістами та партією республіканців-соціалістів створили новий «Лівий блок».
У травні 1924 р. відбулися парламентські вибори. За «Лівий блок» проголосувало майже 3,5 млн. виборців і його представники отримали 272 мандати, за «Національний блок» – 3,8 млн, що забезпечувало йому 274 мандати.
У червні 1924 р. відомий діяч радикал-соціалістичної партії Едуар Ерріо очолив новий уряд. У роки правління «Лівого блоку» була проведена часткова амністія політичних в'язнів, надано право державним службовцям створювати свої профспілки, законодавчо обмежувалася нічна праця жінок та дітей. Крім того, жінки одержали право брати участь у виборах до муніципальних і кантональних органів влади. Однак спроби уряду Е. Ерріо оздоровити фінанси шляхом запровадження податку на капітал наштовхнулися на сильну протидію частини сенаторів. У квітні 1925 p., коли сенат провалив фінансовий проект уряду, Е. Ерріо подав у відставку.
У зовнішній політиці уряд Франції змушений був рахуватися з позицією США і Великобританії. Він погодився з планом Дауеса і Локарнськими угодами, внаслідок чого Франція недоотримала частину репарацій. Впродовж 1925 р. уряд Е. Ерріо евакуював французькі війська із Руру. Перед американськими монополіями відкривалися можливості створювати свої підприємства на французькій території. Загострення протиріч із США та Англією призвело до того, що у 1924 р. Франція встановила дипломатичні відносини з СРСР.
Важливим напрямом французького зовнішньополітичного курсу залишалася колоніальна політика. У 1925 р. Франція брала участь у війні проти Рифської республіки у Марокко, пославши туди 200-тисячну армію. Тоді ж французькі війська придушили повстання у Сирії. Загалом колоніальні війни обійшлися Франції в суму понад 1 млрд. франків, що значно погіршило фінансовий стан країни. Фінансова криза призвела до падіння уряду «Лівого блоку».
У липні 1926 р. було сформовано уряд «Національної єдності» на чолі з Р. Пуанкаре, який перебував при владі до кінця 1928 р. В березні 1927 р. на пропозицію соціаліста Поля Бонкура було прийнято закон про мобілізацію нації під час війни та збільшення видатків на оборону.

Особливості економічної депресії у Франції

Вплив світової економічної кризи на французьке господарство був особливо сильним у 1930-1936 pp. У цей період обсяг промислової продукції і національний прибуток зменшилися майже на ЗО%. Збанкрутувало декілька великих банків. На початку 1935 р. понад 130 ткацьких фабрик закрилися. Зовнішня торгівля скоротилася на 60%. Промислова криза доповнилася аграрною. Виробництво сільськогосподарської продукції зменшилося на 40%. Все це негативно вплинуло на життєвий рівень населення. Безробітних налічувалося близько 1,5 млн. чол. Загострилося внутрішньополітичне становище. У 1932 р. російський емігрант Горгулов убив президента Франції Поля Думера. У цьому ж році виникла фашистська партія «Французька солідарність». Активізувалися профашистські організації «Вогняні хрести», «Французька дія» та ін.
Економічна криза дестабілізувала й владні структури. У 1931-1932 pp. у Франції змінилося сім кабінетів міністрів.
Серед французьких політиків дискутувалося питання про необхідність обмеження парламентської демократії та розширення повноважень президента. Ідеї «уряду твердої руки» знайшли своє втілення у фашистському путчі 1934 р. 6 лютого понад 20 тис. фашистів із організації «Бойові хрести», «Королівські лицарі» та «Патріотична молодь» рушили до Бурбонського палацу, щоб розігнати палату депутатів. Уряд Е. Даладьє не зміг вжити рішучих заходів проти заколотників, тому в боротьбу з ними вступили понад 25 тис. робітників, котрі завдали фашистам рішучої поразки на центральних вулицях та в передмістях Парижа. Внаслідок путчу влада перейшла до уряду «Національної єдності» на чолі з Гас-тоном Думергом. Він спирався на підтримку промисловців та правих радикалів і виступав за посилення влади президента шляхом обмеження повноважень парламенту.
З приходом до влади в Німеччині націонал-соціалістів посилилася небезпека для державної цілісності Франції. Об'єктивно перед нею постало завдання пошуку союзників для протидії Німеччині. Міністр закордонних справ Франції Л. Барту розпочав здійснення заходів для гарантування безпеки Франції. Але у 1934 р. він був убитий терористом. Його наступник П. Лаваль у 1935 р. підписав договір із СРСР і Чехословаччиною про взаємодопомогу.

◄ Піднесення робітничого руху у Франції. Стабілізація економіки Франції у міжвоєнний період

Зміст підручника "Рожик М.Є., Ерстенюк М.І., Пасічник М.С., Сухий О.М., Федик І.І.Всесвітня історія: Новітні часи: 1914-1945 роки."

Уряд Народного Фронту. Зовнішня політика Франції у міжвоєнний період ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

Загрузка...