Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія: Новітні часи – Встановлення нацистської диктатури в Німеччині

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

§16-17. Німеччина у міжвоєнний період

Встановлення нацистської диктатури

Наприкінці 1929 р. Німеччину, як і весь світ, охопила економічна криза. Промислове виробництво різко скоротилося, зросло безробіття. Розорилися тисячі дрібних підприємців і торговців. Кількість безробітних досягла 5 млн. чол. Сотні тисяч селян змушені були продавати свої наділи, щоб розрахуватися із кредиторами. Уряди Мюллера і Брюнінга не змогли стабілізувати ситуацію. Цим негайно скористався Гітлер, який закликав до рішучих дій. Його бурхливі промови знаходили відгук в усіх верствах німецького суспільства. Середній клас, частина селян і робітників вважали, що Гітлер може врятувати країну.
У 1930 р. на виборах до рейхстагу нацисти здобули 6,4 млн. голосів (за комуністів проголосувало 4,6 млн). Політична боротьба в Німеччині особливо загострилася напередодні президентських виборів 1932 р. Найбільш вірогідними претендентами на посади президента були Гінденбург і Гітлер. Комуністи висунули кандидатом у президенти Е. Тельмана. Гінденбурга підтримали центристські партії і соціал-демократи, що й забезпечило йому перемогу. Формування уряду Гінденбург доручив фон Папену – лідерові військових і юнкерських кіл, відомому своєю непримиренністю до лівих партій. Міжпартійна боротьба сприяла успіхам націонал-соціалістів. У 1932 р. на чергових виборах до рейхстагу вони зібрали 13,7 млн. голосів виборців, здобувши 230 мандатів.
Після чергового зниження заробітної плати країною прокотилася хвиля страйків і демонстрацій. Вплив комуністів і лівих соціал-демократів зростав, що стурбувало великих німецьких промисловців та представників середнього класу. їм потрібна була політична сила, здатна зупинити економічний хаос. Таку силу вони вбачали у партії Гітлера. 30 січня 1933 р. Гінденбург доручив Гітлерові сформувати новий кабінет міністрів, призначивши його рейхсканцлером. Так до влади прийшли націонал-соціалісти.
Адольф Гітлер (Шікльгрубер) народився у 1889 р. в Австрії. У 1907 р. приїхав до Відня, щоб стати художником. Тут він часто слухав націоналістичні промови про єдність Австрії й Німеччини, став запеклим антисемітом. Коли розпочалася перша світова війна, Гітлер пішов добровольцем у німецьку армію. Після війни оселився у Мюнхені. Став відомим оратором, котрий виступав за сильну німецьку націю, сильну Німеччину. У тюрмі Гітлер написав книгу «Майн кампф» («Моя боротьба»), де виклав свою головну ідею: німецький народ належить до «вищої раси» і його призначення – панувати над «нижчими» расами й керувати світом. Він звинувачував євреїв в усіх негараздах Німеччини і в поширенні комунізму.
Гітлер різко виступав проти Радянського Союзу – головного конкурента у боротьбі за світове панування. Велика депресія розчистила Гітлеру шлях до влади.
У березні 1933 р. він закликав провести нові вибори до рейхстагу. Напередодні виборів нацисти підпалили будинок рейхстагу. Цією провокацією Гітлер скористався, щоб звинуватити комуністів і соціалістів у спробі державного перевороту. Під тиском нацистів президент Гінденбург оголосив надзвичайний стан, заборонив свободу слова і зібрань. І все ж на виборах нацисти не здобули цілковитої перемоги. Тоді Гітлер домігся, щоб рейхстаг надав йому тимчасові надзвичайні повноваження.
Законом від 14 липня 1933 р. нацисти заборонили діяльність профспілок та всіх опозиційних націонал-соціалізмові політичних партій. В країні почалися арешти лідерів партій і громадських організацій, керівників профспілок. Німеччина перетворилася на тоталітарну державу.
Піднесення авторитету Гітлера викликало незадоволення деяких його соратників, особливо керівників штурмових загонів. Гітлер відчув загрозу і за допомогою рейхсверу і вірних йому штурмовиків 30 червня 1934 р. організував масову різню колишніх своїх соратників. Замість штурмових загонів було створено охоронні загони СС, а пізніше й гестапо, яке виконувало функції політичної поліції.
У сергші 1934 р. помер президент Гінденбург. Його повноваження перебрав Гітлер. Йому було присвоєно пожиттєве почесне звання «фюрер» («вождь»). Ставши диктатором, Гітлер оголосив III Рейх наступником Священної Римської імперії та Німецької імперії 1871-1918 pp.
Нацистська ідеологія почала впроваджуватися в усі сфери державного, громадського, культурно-освітнього життя. Насамперед Гітлер заручився підтримкою генералів та офіцерів німецької армії, які схвалювали його наміри пошуку «життєвого простору» для німців. Радіо, преса, школа, церква, приватне життя – все контролювалося гестапо. Студенти і школярі змушені були вступати до молодіжної нацистської організації «Гітлерюгенд», яка виховувала молодих німців у дусі шовінізму, прищеплювала військову дисципліну та безмежну відданість фюрерові. По всій Німеччині палили «крамольні» книги. З картинних галерей забирали полотна «неарійців», розпочалося переслідування інтелігенції. Нацистський уряд позакривав більшість римсько-католицьких шкіл, учні ходили до державних шкіл, де виховувався дух «арійства» і панували людиноненависницькі ідеї. У 1935 р. нацисти реорганізували протестантську церкву, примушуючи вірних проводити пронацистські церемонії під час релігійних служб.
Гітлерівці почали переслідувати євреїв. У березні 1933 р. всіх євреїв звільнили з державних посад й університетських кафедр, а невдовзі їм було заборонено займатися юридичною та лікарською практикою. Нюрнберзькі закони 1935 р. не дозволяли німцям брати шлюб з «неарійцями». Тисячі євреїв залишили Німеччину й емігрували до інших країн. Під час жорстоких єврейських погромів загинуло багато невинних людей, було спалено сотні єврейських синагог та крамниць. Понад 20 тис. євреїв гестапівці кинули до концентраційних таборів.
З Німеччини виїхали письменники, вчені: Альберт Ейнштейн, Генріх і Томас Манн, Ліон Фейхтвангер, Анна Зегерс, Epix-Марія Ремарк, Нільс Бор, Віллі Бредель, Йоганнес Бехер та інші представники творчої і наукової інтелігенції.
Гітлерівці розробили й почали впроваджувати в життя свою економічну програму, проповідуючи серед населення необхідність важкої і довготривалої праці на користь держави. Гітлер обіцяв німцям економічне відродження й ліквідацію безробіття. 1935 р. у Німеччині була запроваджена загальна трудова повинність. Сотні тисяч людей будували автостради, аеродроми, мости, казарми, нові підприємства. Розпочалася тотальна мілітаризація економіки, вся промисловість працювала на підготовку Німеччини до війни. Концерн «Герман Герінг» став одним із наймогутніших у країні. Крупп, Флік, Сімменс та інші промислові магнати увійшли до Генеральної ради господарства, фактично злившись з державною машиною гітлерівців. Заможним сільським господарствам надавалися державні кредити. Заборонялося дробити господарства. Ті з них, що мали більше 7,5 га землі, мали передаватися у спадок тільки старшому синові.

◄ Економічна стабілізація в Німеччині у міжвоєнний період

Зміст підручника "Рожик М.Є., Ерстенюк М.І., Пасічник М.С., Сухий О.М., Федик І.І.Всесвітня історія: Новітні часи: 1914-1945 роки."

Зовнішня політика і початок німецької агресії в Європі ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

Загрузка...