Грушевський М. Про старі часи на Україні - Мазепині часи і перше знесеннє Гетьманщини (частина 1)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

20. Мазепині часи і перше знесеннє Гетьманщини

Самойлович іще десять літ був гетьманом по тім, як піддав ся Дорошенко. Але таки не потрапив московським боярам, і вони казали старшині його скинути, а вибрати на його місце генерального осаула Івана Мазепу. Самойловича ж на Сибір заслано, як Многогрішного перед тим, хоч вини ніякої ані за сим, ані за тим не було.
І Мазепа довго потрапляв Москві, хоч то й дуже тяжко було, бо тоді новий цар Петро загадував Українцям ріжну небувалу службу: казав козацькі полки в далекі сторони посилати кріпости будувати, потім канали коло Петербургу копати, де сила силенна козаків погинула від незвичайного повітря й нездорової води. Дуже за те люде відказували на Москву й на Мазепу, що вислужуєть ся їй. Не любили також Мазепу, як і Самойловича за те, що дуже з новими панами-старшиною тримає, помагає їй панство на Україні заводити.
Петрик Іваненко, канцелярист військовий пробував з Запорожцями й Татарами Мазепу скинути, визволити Україну від тих нових панів. Але Мазепу Москва боронила, а народ уже так від тих віковічних війн і повстань притомивсь, що й не рушив ся на панів.
Але Мазепа не був Україні ворог, любив її і де в чім добре для неї робив: приміром, за школи дбав і їм помагав, любив мистецтво, будівництво, набудував гарних і роскішних церков, на славу і похвалу собі, щоб духовні його славили та перемагали неохоту людську. Він і сам, і старшина були на Москву недобрі, що вона так Українцями розпоряджає, ні за що вже не має й гетьмана й українські права. В тім часі цар Петро воював з королем шведським Карлом, великим войовником. Здавало ся, що Карло Петра побє і на Україну прийде. Старшина пригадувала свій давній, до кінця не доведений союз з Шведами за Хмельницького і тепер думала, чи не краще їй пристати до Шведів, віддати ся під опіку шведського короля й забезпечити українську самостійність. Сам Мазепа довго вагавсь, не знаючи на яку ступити. Але ж Карло в осени 1708 р. прийшов на Україну і Мазепа послухав старшини і до нього прилучив ся. Зпоріже теж до них пристало.
Але народ на Вкраїні не рушив ся: раз через те, що взагалі Мазепу не любив і йому не вірив, та й зробив се все Мазепа занадто несподівано: ще вчора Москві вислужувавсь, а тепер її покинув. А до того – військо московське на Україні стояло, й його всі боялись. І справді зараз же на першу вість те військо здобуло гетьманську столицю – Батурин, страшенно поруйнувало, людей побило; Січ страшенно знищило і всім страху нагнало. Як же Україна не рушилась, то багато і з тої старшини, що з Мазепою до Шведів пішло, почало назад до Петра вертатись. Побачив Мазепа, що помилив ся; та вже не можна було поправити. На другий рік цар Петро Шведів під Полтавою побив – задалеко вони від свого краю відбились. Карло утік до Туреччини, а з ним і Мазепа з старшиною. Мазепа скоро вмер, а старшина, що з ним була, вибрала гетьманом Филипа Орлика, писаря генерального. Надія була на Турків, що вони будуть воювати з Москвою й за Україну уступлять ся. Злидні тоді не одному старшину навчили: вибираючи Орлика, вони зложили закони для України на конституційний спосіб, що дуже добрі б були – тільки що тій старшині з тими законами не довелось уже вернутись на Україну!
Турки почали були війну з царем Петром і їм пощастило: тепер Петро задалеко загнавсь як перед тим Карло. Турки його обступили з своїм військом і вже так як у руках мали. Мусів Петро приставати на те, чого Турки хотіли. Між иньшим вони й сього вимагали, аби Москва від України відступилась. Та Петро підплатив турецького міністра, і умову про се написано так неясно, що Москва казала потім, що се не говорить ся про ту Україну, яка зістаєть ся під московською рукою. Туреччина за се почала знову війну , але з сеї другої війни вже зовсім нічого не вийшло, й зіставсь Орлик гетьманом на чужій стороні.
Цар же Петро задумав скористати з прилучення Мазепи до Шведів, щоб зробити кінець гетьманщині. Хоч Україна зовсім не пішла за Мазепою, але Москва, як я вже казав, від давна того пильнувала, щоб українські права поволі вкорочувати і тепер та Мазепина історія добру нагоду давала, щоб "Малую Россію к рукам прибрать", як Петрові міністри та генерали казали.
Устрій український по Хмельниччині був такий. Україна, яка стояла під гетьманською управою, поділялась на полки. За Хмельницького, як списувано реєстр по Зборівській умові (1649), списано було девять полків на правім боці Дніпра і сім на лівім. Пізнійше, як правобічна Україна відійшла під Польщу й спустіла, було на лівім боці в гетьманщині десять полків: Стародубський, Чернигівський, Ніжинський, Київський (він був переважно на лівім боці, хоч сам Київ на правім), Прилуцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський, Гадяцький, Полтавський. Кожний полк поділявсь на сотні, так як тепер повіт поділяєть ся на волости, тільки до сотні належали села й містечка, і менші міста (городи). В кожній сотні козаки, що в тій сотні жили, вибирали сотника. Сотники з иньшою полковою старшиною і з козаками того полку вибирали полковника. Старшина і козаки з усіх полків на раді військовій вибирали гетьмана. Таке було правило, хоч воно й не завсіди додержувалось: гетьмана часом вибирала сама старшина, полковників настановляв сам гетьман.
Сотнику своїй сотні, а полковник у полку мали власть не над самими тільки козаками, а над всіми людьми, що жили в тій сотні чи полку. Але міста мали свою власну управу і суд (звав ся магістрат або ратуш), і хіба відти якісь справи переносились до полковника або до гетьмана.
Полковник всякі важнійші справи мав рішати по нараді з полковою старшиною, а гетьман з генеральною. Генеральна старшина була така ж, як полкова: обозний, судя, осаул і писар, тільки звались генеральними, то значить – що вони для цілої України. В важнійших справах гетьман скликав на пораду полковників й иньшу старшину, а в найважнійших - військову раду, тобто й простих козаків з полків. Військова ж рада й сама могла збиратись, як бачила, що недобре; могла й скинути самого гетьмана. Так бувало в ранійших часах.

◄ Руїна

Зміст підручника "Грушевський М.Про старі часи на Україні: Коротка історія (для першого початку) ."

Мазепині часи і перше знесеннє Гетьманщини (частина 2) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

Загрузка...