Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія: Новітні часи – Комуністична індустріалізація в СРСР наприкінці 20-х – у 30-ті роки

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

§27-28. СРСР наприкінці 20-х – у 30-ті роки

Комуністична індустріалізація

На середину 20-х років Росія продовжувала залишатися відсталою аграрною країною. Індустріалізація була необхідною для того, щоб піднести економіку, зміцнити обороноздатність, подолати техніко-економічну відсталість, зробити СРСР незалежним від великих держав. Для масштабної перебудови промисловості перш за все були необхідні кошти. Більшовицькі вожді, які не відмовилися від ідеї світової революції, не могли розраховувати на зовнішні позики. Отож, кошти для технічного переоснащення промисловості вони мусили шукати всередині країни. Індустріалізація почала здійснюватися прискореними темпами. Вона розпочалася у грудні 1925 р., коли відбувся XIV з'їзд ВКП(б). Саме цей з'їзд більшовики назвали «з'їздом індустріалізації». У 1925-1929 pp. було реконструйовано й відбудовано сотні підприємств важкої індустрії й машинобудування. Був збудований Харківський тракторний завод «Червоний путиловець», зведені Волховська та Штерівська електростанції, почалося будівництво Дніпровської ГЕС.
Передусім кошти вилучалися з сільського господарства й легкої промисловості, що негативно позначилося на їх розвитку. Крім того, вилучалися гроші й цінності у населення. В країні почали запроваджувати примусові державні позики, за які радянська влада так і не розрахувалася зі своїми громадянами до кінця свого існування. Але цього виявилось недостатньо. Тоді, за вказівкою Сталіна, було дозволене значне збільшення виробництва спиртних напоїв, прибутки з продажу яких використовувалися для індустріалізації. Крім того, радянський уряд таємно від народу продавав за кордон шедеври мистецтва. Одним із джерел фінансування будівництва великих промислових об'єктів був продаж промислових товарів за демпінговими (штучно заниженими) цінами, що викликало обурення урядів індустріально розвинутих країн, посилювало політичну нестабільність у світі і, зокрема, в Європі.
Першим перспективним планом розвитку радянської економіки став план ГОЕЛРО (Державний план електрифікації Росії), прийнятий у 1929 р. XVI Всесоюзна партійна конференція затвердила перший п'ятирічний план, який у травні того ж року був схвалений V з'їздом рад СРСР. Це був єдиний господарський план розвитку країни, який остаточно централізував радянську економіку, ліквідував залишки непу.
Під час індустріалізації СРСР зросла експлуатація робітників і селян. Після листопадового (1929 р.) пленуму ЦК ВКП(б) почалося «формування розвитку сільського господарства та індустрії». Сталінська ідея прискорення індустріалізації з метою побудови соціалізму в СРСР почала швидко впроваджуватися у життя. На підприємствах організовувалося соціалістичне змагання, яке не давало жодних матеріальних стимулів робітникам. Широко практикувалася безоплатна праця під прикриттям комуністичних суботників. За вказівкою Сталіна створювалися ударні бригади, розроблялися зустрічні виробничі плани, організовувалися «батальйони червоногвардійців п'ятирічки», стахановський та ізотовський рухи. Насправді ж всі ці форми прискореної індустріалізації були ідеологічним прикриттям жорстокої експлуатації робітничого класу, який ціною неймовірних зусиль втілював у життя сталінський «стрибок» до соціалізму. Однією з найганебніших і цинічних форм здійснення індустріалізації було використання рабської праці політичних в'язнів і так званих «спецпереселенців».
Внаслідок форсованих методів індустріалізації зросла кількість паперових грошей, реальна вартість рубля падала, що призводило до підвищення цін і зниження життєвого рівня народу. Відбувся процес натуралізації економічних відносин. З 1928 р. було знову запроваджено карткову систему розподілу промислових і продуктових товарів серед населення.
За роки перших п'ятирічок (1928-1937 pp.) у Радянському Союзі були збудовані нові промислові райони, а також гіганти радянської індустрії: Дніпрогес, Магнітогорський металургійний комплекс, Сталінградський та Харківський тракторні заводи, Туркестано-Сибірська залізниця, Горлівський та Березниківський хімічні комбінати. Були створені вугільні та металургійні бази в Сибіру, Казахстані, на Далекому Сході. Зусиллями в'язнів був збудований Волго-Донський канал, тисячі інших великих об'єктів. Гордістю більшовиків став Московський метрополітен, а комсомольців – місто Комсомольськ-на-Амурі.
Хоча перші дві п'ятирічки оголошувалися виконаними достроково, насправді ж сталінський план індустріалізації був не завершений. СРСР і надалі відставав від індустріально розвинутих країн світу, що, зокрема, позначилося на переозброєнні Червоної армії.

◄ Політична боротьба всередині більшовицької партії і встановлення диктатури Сталіна

Зміст підручника "Рожик М.Є., Ерстенюк М.І., Пасічник М.С., Сухий О.М., Федик І.І.Всесвітня історія: Новітні часи: 1914-1945 роки."

Насильницька колективізація. Пограбування селян. СРСР наприкінці 20-х – у 30-ті роки ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

Загрузка...