Грушевський М. Про старі часи на Україні - На Україні заводять ся росийські порядки (частина 2)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

21. На Україні заводять ся росийські порядки (продовження)

Так ото не минуло сто літ від Хмельниччини, а вже на Україні тільки козаки та міщане ще були свобідні, а селяне – то всі в підданстві. І земля, крім козацьких та церковних грунтів, вся за панами була – за тими новими панами з своєї таки козацької старшини, "дуками срібляниками", як їх дума називала. Тільки все те ще не було міцне. Ще памятали люде недавні часи – звідки ті маєтки пішли і звідки ті пани взялись. І селяне ще своїх прав доходили. Вільно також було їм переходити від одного пана до другого і тому не можна було їх обтяжати так дуже. Кріпкі та певні стали ті маєтки аж тоді, як ті пани-старшини подіставали грамоти царські на ті землі і на селян, котрих усякою неправдою загарбали, – або й на ті землі та селян, котрих ще не встигли загарбати. Діставали вони ті грамоти, мовляв, за свої "заслуга", а заслуги їх були в тім, що ті пани-старшини прав українських не обороняли, ні в чім Москві не перешкоджали. Так за ті "заслуга" загарбали вони землі й людей. А цариця Катерина заборонила переходити селянам з-під одного пана до другого а потім завела й затвердила всякі кріпацькі порядки, які були в Московщині, всяке право панів до селян, і в кріпацтво селян своїми указами завела (р. 1783). Українські пани були зрівняні в усіх правах з дворянами росийськими (р. 1785).
Трохи вільного духу зіставалось ще до якогось часу на Січи Запорозькій. Як Мазепа до Шведів пристав, то й Запорожці пристали до них, тому цар Петро казав тоді Січ зруйнувати, а Запорожці перейшли на татарські землі: в Алешках заложили новий кіш. Але затужили за старими місцями і впросили ся, щоб їх цариця Анна назад прийняла й позволила вернутись на Запороже. Тут вони й жили та від Татар Україну боронили. Але як цариця Катерина постановила всі старі козацькі порядки скасувати, то задумала знищити й Січ. В 1775 р. вислала вона військові команди по запорозьких землях, аби повідбирали зброю від Запорожців, що розійшлись на рибу та на пасіки. Потім вислала військо на саму Січ. Несподівано обступило воно Січу й генерал оголосив Запорожцям, що цариця Січ касує: аби зложили зброю й розходились по своїх місцях на Україну. Як грім вдарило се Запорожців: не ждали вони того, ні гадали. Хотіли не даватись, а боронити Січи, але старий кошовий Калнишевський й иньші почали гамувати та радити піддатись, і піддались. Москалі забрали зброю, клейноти, грамоти козацькі, а старого Калнишевського з иньшою старшиною закували в кайдани та й відвезли до вязниці – дарма що він же намовляв Запорожців до згоди. Відвезли його на край світу, в Соловецький монастир, і він там 25 літ просидів в вязниці страшній, самітній і в ній умер – на страх Українцям.
Але багато Запорожців не хотіло гречкосіями стати, як вони казали. Пішли до Туреччини і там нову Січ заложили над гирлами дунайськими, як у пісні співаєть ся:

Ой не гаразд, Запорожці, не гаразд зробили,
Що степ вільний, край веселий тай занапастили.
Наступила чорна хмара, і дощик із неба,
Зруйнували Запороже – буде колись треба!
Ой чи треба, чи не треба, нічого робити!
Буде добре Запорожцям і під Турком жити.

Більшість тих Запорожців потім послухала московської поради, вернулась до Росії й їх оселили на Кубани – з того почались українські кубанські козаки. Потім і ті перейшли, що тоді ще на Дунаю лишились.
Поскасованню Січи за кілька літ (року 1783) скасовано й козацькі полки на Україні, а заведено рекрутчину: мусіли Українці служити в росийських полках. Весь козацький устрій скасовано, заведено на його місце губернії, такі як в Росії. З тої части України, що під Росією була, зроблено пять тих губерній, або намістничеств, як їх тоді називано: Київську, Чернигівську, Новгородсіверську, Слобідську й Новоросийську.
Українці дуже тим смутились. Деякі подумували навіть про те, чи не можна б силою добитись, аби старі порядки вернено. Знаємо, що до Берліна приїздив в 1791 р. від Українців один пан, Капнист на імя, й питав ся, чи Прусія не помогла б Українцям, що дуже тужать за своїми старими правами й хотіли б вернути собі давній козацький устрій. Але Прусія тоді не хотіла воювати з Росією. Та навряд, чи й багато знайшло ся б таких на Україні, щоб відважились бунтувати. Навчились уже на попереднім. Отже потиху жалувались, а самі московської ласки запобігали, на службу тислись та за московськими плечами скубли своїх підданих, як у пісні співаєть ся:
Ой горе-біда, не гетьманщина, Вже мені надокучила вража панщина, Я на панщину йду, торбу хліба несу, А із панщини йду – спотикаю ся, Дрібними слізоньками упиваю ся.

◄ На Україні заводять ся росийські порядки (частина 1)

Зміст підручника "Грушевський М.Про старі часи на Україні: Коротка історія (для першого початку) ."

Гайдамаччина. Кінець Польщі (частина 1) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

Загрузка...