Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія: Новітні часи – Демократичні рухи Латинської Америки у міжвоєнний період

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

§41-42. Особливості розвитку країн Латинської Америки у міжвоєнний період

Демократичні рухи

Після першої світової війни народи Латинської Америки вели боротьбу за національне й соціальне визволення. Крайні ліві сили охоче підтримували гасла більшовизму. Не без допомоги Комінтерну і радянських більшовиків у багатьох латиноамериканських країнах виникли компартії. Демократичні сили змушені були враховувати небезпеку «як зліва, так і справа».
Наприкінці 1924 р. в Перу група демократичних діячів створила Американський народно-революційний альянс (АНРА). У його програмі було п'ять принципів: боротьба проти зовнішнього втручання, політичне об'єднання Латинської Америки, націоналізація землі і промисловості, інтернаціоналізація Панамського каналу, солідарність з пригнобленими народами в усьому світі. Організації АНРА виникли в інших країнах континенту. Ідеї Альянсу отримали підтримку середніх класів латиноамериканського суспільства. Вони відкидали марксизм, розглядаючи демократію як справжній шлях визвольної боротьби. Деякі лідери АНРА висунули гасло «Америка для індіанців», яке не набуло популярності.
Наприкінці 20-х років у багатьох країнах Латинської Америки почастішали виступи проти місцевої реакції. У 1926 р. в Нікарагуа розгорнувся загальнонародний рух проти засилля іноземного капіталу. Збройне повстання очолив Аугусто Сандіно. У 1930-1931 pp. повстали селяни-індіанці Гватемали, а в 1932 р. – тисячі селян Сальвадору. Селянський рух розгорнувся в Бразилії, Перу, Еквадорі. У боротьбі за демократію брали участь підприємці, робітники, середні міські прошарки, інтелігенція, патріотично налаштовані солдати й офіцери.
Після проникнення в Латинську Америку нацистської агентури відбулася активізація фашистського руху, посилився вплив фашистів на політичне життя. Демократичні сили почали згуртовуватися навколо організації Народного фронту. Рух за Народний фронт впливав на зовнішню політику багатьох латиноамериканських країн. Так, Мексика, Чилі підтримали Іспанію в боротьбі проти фашизму та італо-німецької інтервенції. Політика Народного фронту зупинила наступ профашистських сил.
Демократичний рух у Мексиці очолив генерал Альваро Обрегон. Він виступав за створення суспільства «всезагального блага й соціальної справедливості».
У 1933 р. виникла Всезагальна конференція робітників і селян Мексики. Уряд Ласаро Карденаса з 1934 по 1940 р. проводив прогресивні реформи, котрі сприяли зміцненню незалежності країни.
У 1933-1935 pp. революційні виступи відбулися на Кубі. Влітку 1933 р. група військових привела до влади нового президента, що стало початком серйозних прогресивних змін у країні. Проте сили реакції встановили тут диктатуру. Демократичний рух з новою силою відновився лише у 1938 p., коли були легалізовані політичні партії.
У Бразилії в 20-х роках розвивався стихійний селянський рух. Водночас боротьбу розпочали молоді офіцери і старшини (рух тентеністів). Вони висували гасло вільної Бразильської республіки, намагаючись реалізувати його шляхом «військової революції». У 1922 р. кадети військового училища і молоді офіцери столичного гарнізону повстали проти уряду. Виступ був жорстоко придушений.
Повстання військових 5 липня 1922 р. підтримали робітники, інтелігенція, середні верстви. До нього приєдналися військові на півдні країни і моряки броненосця «Сан-Паулу». Під тиском урядових військ повстанці перейшли до тактики партизанської боротьби, яка тривала до кінця 20-х років.
Апогеєм демократичних процесів стала революція 3 листопада 1930 р. Тентеністи на чолі з Л. Престером закликали широкі маси до антиурядової боротьби, внаслідок чого до влади прийшов президент Ж. Варгас. Він здійснив ряд демократичних перетворень. Рух 1930 р. був оголошений «великою загальнонаціональною ліберальною революцією, яка захищає інтереси усього народу».
В середині 30-х років у Бразилії було утворено Національно-визвольний альянс (НВА), який об'єднав різні антифашистські організації. Майже водночас утворилася і Єдина профспілкова конференція, яка увійшла до складу НВА. Так виник Народний фронт, котрий відображав інтереси широкого загалу населення, виступав за радикальні соціальні зміни.
Державний переворот 1937 р. затримав на певний час розвиток демократичного руху в Бразилії, сприяв фашизації суспільства.
В Аргентині після першої світової війни рух за демократичні реформи очолила партія Громадський радикальний союз. її вимоги підтримав президент країни Іригойєн – лідер цієї партії. У 20-ті роки Аргентина була охоплена студентськими, селянськими і робітничими виступами, які відбувались під гаслом боротьби за поліпшення соціального становища, за землю, демократичні права і свободи. Внаслідок військового перевороту 1930 р. до влади прийшли реакційні сили, які загальмували демократизацію суспільства. З 1933 р. в Аргентині розгорнувся антифашистський рух, згуртувалися профспілки, створювалися передумови для виникнення демократичного фронту.
В Чилі внаслідок парламентських виборів 1920 р. до влади прийшов кандидат Ліберального альянсу Артуро Алессандрі, котрий обіцяв провести глибокі демократичні перетворення. Відновлення конституційного режиму сприяло діяльності опозиційних партій.
Проте період конституційного правління продовжувався недовго. У 1927 р. в країні було встановлено диктатуру.
У вересні 1931 р. почалося повстання військових моряків. їх підтримали деякі сухопутні військові частини та революційно налаштована молодь. Після придушення повстання в Чилі встановилася диктатура військової хунти.
З весни 1933 р. почався процес згуртування сил чилійської демократії. Прихильники соціальних реформ утворили соціалістичну партію, яку підтримала частина робітників та інтелігенції. Партія виступала проти більшовизму та інших лівих теорій. Уряд Народного фронту, що утворився у 1938 p., відновив у країні демократичні свободи і сприяв розвитку національної економіки.
Міжвоєнна історія країн Латинської Америки є яскравим свідченням складності розвитку демократичних процесів, що відбувалися на континенті.

◄ Диктаторські режими Латинської Америки у міжвоєнний період

Зміст підручника "Рожик М.Є., Ерстенюк М.І., Пасічник М.С., Сухий О.М., Федик І.І.Всесвітня історія: Новітні часи: 1914-1945 роки."

Латинська Америка у міжвоєнний період ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

Загрузка...