Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія: Новітні часи – Міжнародний соціалістичний і комуністичний рух у міжвоєнний період

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

§43. Міжнародний соціалістичний і комуністичний рух

У 1919 р. у Москві відбувся установчий конгрес III комуністичного Інтернаціоналу. Його засновники ставили за мету проведення світової революції і встановлення диктатури пролетаріату. Комінтерн був покликаний розробляти відповідну стратегію і тактику, створювати і підтримувати нові компартії. Невдовзі компартії виникли у Болгарії, Югославії, Іспанії та інших країнах. На середину 1920 р. їх нараховувалося 18. Комінтерн був заснований на принципах демократичного централізму і так званого пролетарського інтернаціоналізму. У виконкомі Комінтерну працювали Г. Зінов'єв, М. Бухарін, К. Радек, котрі і здійснювали політичні настанови ЦК РКП(б) у цій організації.
У листопаді 1919 р. під егідою Комінтерну виник Комуністичний Інтернаціонал молоді (КІМ), а у липні 1921 р. в Москві було проведено установчий конгрес Червоного Інтернаціоналу профспілок, на якому було утворено Профінтерн. Ця організація підпорядковувалась Комінтерну. Червоний Інтернаціонал профспілок підтримував ідею про здійснення світової пролетарської революції.
У лютому 1921 р. у Відні відбулася конференція соціалістів, яка створила Міжнародне об'єднання соціалістичних партій. Нова організація почала називатися «2 1/2 Інтернаціонал». Серед його засновників були відомі соціал-демократи, лідери робітничого руху О. Бауер, Ф. Адлер, Р. Грімм, Ж. Лонге, Г. Ледебур, А. Кріспі.
Як і II Інтернаціонал, нове об'єднання соціалістичних партій послідовно виступало проти більшовизму, ленінських експериментів і тоталітаризму в Росії.
У травні 1923 р. на конгресі в Гамбурзі відбулося об'єднання II та 2 1/2 Інтернаціоналів. Новоутворена організація отримала назву Робітничого соціалістичного Інтернаціоналу (РСІ). її часто називали II Інтернаціоналом, оскільки вона продовжувала його традиції. В установчому конгресі РСІ взяло участь 30 соціал-демократичних і соціалістичних партій. Це були переважно європейські партії. Лідерами РСІ стали А. Гендерсон, Е. Вандервельде, К. Гюїсманс, Ф. Адлер.
Наприкінці 20-х- на початку 30-х років РСІ об'єднував 35 партій, у яких нараховувалося понад 6 млн. членів. За програми цих партій голосували на виборах у різних країнах Європи понад 25 млн. виборців. Отже, це була впливова міжнародна сила, яка відстоювала еволюційний шлях розвитку суспільства і парламентські методи вирішення соціальних та політичних проблем. РСІ засуджував більшовизм як тоталітарну ідеологію і викривав його злочинну, антинародну політику.
На Марсельському 1925 р. і Брюссельському 1928 р. конгресах РСІ були схвалені важливі документи, пов'язані з міжнародним життям, прийняті резолюції про боротьбу з мілітаризмом та колоніалізмом.
Центральною міжнародною проблемою 30-х років стала загроза фашизму і війни. Це розуміли лідери соціалістів і соціал-демократів. Проте вони вважали, що демократичні традиції стануть серйозною перешкодою на шляху фашизму.
Соціал-демократія Німеччини та Австрії закликала до «законних дій», сковуючи масовий антифашистський рух. Певною мірою ці настрої були зумовлені особливою позицією соціал-демократичної партії Німеччини, яка виступала за «реалістичний пацифізм». Вона послідовно відкидала війну як засіб політики, домагалася вирішення усіх міжнародних суперечок дипломатичним шляхом, наполягала на повному роззброєнні.
Така позиція європейської, зокрема німецької соціал-демократії, давала підставу лідерам Комінтерну заявити, що «соціал-демократи і фашисти не антиподи, а близнюки». У свою чергу РСІ відкрито відмовлявся від будь-якої підтримки комуністів. Його лідери заявляли, що будуть однаково боротися як з фашистською, так і з комуністичною диктатурою.
У липні 1932 р. у Відні відбувся IV конгрес РСІ, який розглянув три основних питання: боротьби за мир, про протидію фашизму і про шляхи виходу з економічної кризи. Соціал-демократи висунули гасло «війна війні» і вважали, що головним гарантом миру є Ліга Націй. Щодо усунення кризових явищ в економічному житті, то конгрес запропонував встановити «демократичний контроль» над економікою і соціалізувати її провідні галузі, в тому числі банківську систему.
Проте після приходу до влади Гітлера РСІ заявив про готовність об'єднатися з усіма антифашистськими силами і навіть відмовитися від критики комунізму. У серпні 1933 p. PCI скликав конференцію в Парижі, щоб розглянути два актуальних питання: про боротьбу з фашизмом і про ставлення до комунізму. Представники лівого крила соціал-демократії пропонували готуватися до пролетарської революції, як альтернативи фашизму. Проте конференція відкинула ідею єдиного фронту з комуністами і ухвалила резолюцію про перехід до соціалізму через створення нової економіки під контролем держави.

◄ Форми і методи соціальної боротьби за демократизацію суспільства у міжвоєнний період

Зміст підручника "Рожик М.Є., Ерстенюк М.І., Пасічник М.С., Сухий О.М., Федик І.І.Всесвітня історія: Новітні часи: 1914-1945 роки."

Тактика Комінтерну (комуністичного інтернаціоналу) середини 30-х років ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

Загрузка...