Рожик М.Є. та ін.

Радянсько-німецький пакт Молотова-Ріббентропа. Англо-франко-радянські переговори

§44. Воєнна небезпека і Ліга Націй

Англо-франко-радянські переговори. Радянсько-німецький пакт

Після того, як зазнала краху політика «колективної безпеки», кожна із сторін почала діяти у власних інтересах, використовуючи офіційні переговори як ширму для таємних домовленостей. Водночас парламенти Англії і Франції схвалили великі військові асигнування. Вони домовилися про надання взаємної допомоги, якщо одна з країн стане жертвою агресії третьої держави. Англо-французькі гарантії і допомога були обіцяні багатьом європейським державам.
Франція підписала з Польщею договір про військовий союз, а Англія – договір про взаємодопомогу. Проте час підготовки до відсічі агресору було втрачено. Антифашистські сили у Європі були роз'єднані, міждержавні суперечності не врегульовані. Становище у Європі все більше ускладнювалося. Наприкінці квітня 1939 р. Німеччина розірвала морську угоду з Англією і пакт про ненапад із Польщею. У травні 1939 р. Гітлер і Муссоліні підписали «Сталевий пакт». По суті це був договір про військово-політичний союз, що викликало тривогу у Франції та в Англії.
У серпні 1939 р. у Москві між делегаціями Англії, Франції і СРСР розпочалися переговори. Мова йшла про об'єднання зусиль з метою ліквідації загрози війни. Переговори почалися невдало. Англо-французька сторона хотіла сформулювати загальні принципи воєнних угод. СРСР пропонував Англії і Франції нав'язати військове співробітництво Польщі, Румунії та державам Прибалтики. Суть радянської позиції полягала в тому, що більшовицький уряд посилався на відсутність спільного кордону з Німеччиною. Для ефективної боротьби з агресором Румунія і Польща повинні були пропустити Червону армію через свою територію без гарантій, що вона там не залишиться.
Московський уряд наполягав на зміцненні західних кордонів Латвії та Естонії, які межували з СРСР, ігноруючи безпеку їхніх східних кордонів. Таким чином, переговори зайшли у безвихідь, спричинивши дипломатичну кризу.
Політичні кола США намагалися не втручатися у європейську політику. Уряди Польщі й Румунії відмовлялися пропустити радянські війська через свою територію, справедливо розцінюючи це як загрозу державній незалежності.
Влітку 1939 р. СРСР і Німеччина розпочали пошук взаємовигідної домовленості.
Починаючи з травня 1939 p., між урядами Німеччини і СРСР відбувалися неодноразові контакти для обговорення цього питання.
В той час як фашизм не приховував своїх агресивних прагнень, СРСР у 1938-1939 pp. за будь-яких обставин не хотів бути втягненим у війну гітлерівської Німеччини з демократичними країнами Заходу. Радянський Союз розраховував стати союзником переможця у цьому конфлікті і в той же час боявся бути втягненим у війну з Японією та Німеччиною, намагався не допустити бойових дій на своїй території.
Отож, пропозиція Німеччини підписати договір про ненапад строком на 10 років повністю відповідала розрахункам і намірам Москви. 23 серпня 1939 р. в Москві такий договір було підписано. Водночас В. Молотов та І. Ріббентроп підписали таємний протокол про розподіл сфер впливу в Східній Європі. Першою жертвою нацистсько-більшовицької змови стала Польща.

Документи

1. Бесіда із завідувачем IV відділом міністерства закордонних справ Німеччини Мейєром про східний пакт. 27 липня 1934 р.
Не можна заперечувати того факту, що загальноприйнята сьогодні націонал-соціалістична ідеологія, яка є базою виховання молоді, армії та поліції, вся побудована на передбаченні майбутнього поділу світу на користь Німеччини... У світлі ідей націонал-соціалізму якраз Німеччина, а не хтось інший, повинна взяти на себе ініціативу переділу світу, грубо кажучи, виступити в ролі нападника. Перед таким фактом стає абсолютно виправданою і позиція тих країн, які серйозно рахуються з націонал-соціалістичною концепцією і з націонал-соціалізмом... Оскільки є чимало підстав вважати, що власне націонал-соціалістична концепція Німеччини з її ідеєю нового переділу світу на свою користь є предметом певної стурбованості Європи, то відмова Німеччини від участі у Східному пакті не могла б бути оцінена світовою громадською думкою інакше ніж її бажання зберегти для себе свободу від будь-яких зобов'язань у цьому н

Документы внешней политики СССР. Т. XVIII. М., 1971.

2. З договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом від 23 серпня 1939 р.
Уряди СРСР і Німеччини, керуючись бажанням зміцнити мир між СРСР і Німеччиною, виходячи із основних положень договору про нейтралітет, досягли такої угоди:
Ст. 1. Обидві Сторони, що домовляються, зобов'язуються утримуватися від будь-якого насильства, від будь-яких агресивних дій і будь-якого нападу одна на одну як окремо, так і спільно з іншими державами.
...Ст. 3. Уряди обох Сторін, що домовляються, залишаються і в майбутньому у контакті одна з одною для консультацій. Вони повинні ділитися інформацією з питань, які зачіпають їхні спільні інтереси.
Ст. 4. Жодна із Сторін, що домовляються, не братиме участі у будь-якому угрупованні держав, яке прямо чи опосередковано спрямоване проти другої сторони.
Ст. 5. У разі виникнення суперечки або будь-якого конфлікту між Сторонами, що домовляються, обидві сторони будуть вирішувати ці суперечки або конфлікти винятково мирним шляхом...

СССР-Германия. 1939. Вильнюс, 1989, с. 61.

Запитання і завдання

1. Які проекти роззброєння розглядалися на Міжнародній конференції з питань роззброєння?
2. Коли і за що СРСР був виключений з Ліги Націй?
3. У чому полягали причини розпаду Версальсько-Вашингтонської системи?
4. Яку зовнішню політику провадила Німеччина у 30-х роках?
5. Які держави виступили проти системи військових союзів Франції?
6. Оцініть результати договору 1939 р. для Німеччини і СРСР в умовах наростання небезпеки війни.
7. Яку мету ставив перед собою СРСР, підписуючи договір з Німеччиною?
8. Про які спільні інтереси тоталітарних режимів свідчить радянсько-німецький договір?
9. Які наслідки для Європи мав німецько-радянський договір?
10. Проаналізуйте документи і дайте відповідь на запитання: на якій ідеї базувалася зовнішня політика Німеччини?