Грушевський М. Про старі часи на Україні - Революція і визволеннє України

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

30. Революція і визволеннє України

Саме в Шевченківські дні 1917 р. стались великі військові рухи в Петербурзі, які стали початком росийської революції – принесли визволеннє народам Росії, в тім і Україні. Як оповідають, початок тому дала українська агітація між солдатами-Українцями в учебній команді одного з гвардейських полків. Коли пішла вість про те, що царське правліннє впало, Українці, що жадібно весь час слідили за його ослабленням, зараз покористувались новою свободою, щоб вивести на світ свої потайні організації, відновити товариства, видання, газети. Нелегко се було – бо видавниче діло взагалі прийшло до великого розстрою за час війни, а українське таки й зовсім убите було ще тими всіми заборонами та утисками. Проте, зголоднівши за національним житєм за сі роки руїни, українське громадянство запопадливо поборювало всі трудности й енергійно організувалось, будило національну свідомість і агітувало за національними домаганнями.
Стара політична українська організація, що носила назву "Товариства Українських Поступовців" (ТУП) і підтримувала організацію й звязь в українськім громадянстві під час останнього лихолітя, вийшла з свого потаємного істнування й взяла на себе початок засно-вання політичного всеукраїнського обєднання. В перших днях революції (7 марта-березня) в Київі за її приводом завязалась "Українська Центральна Рада", з її представників усяких партій та груп, і взяла на себе ролю центрального органу для обєднання політичної діяльности українського громадянства. Метою її вона поставила здійсненне домагання винесенного ще кирило-мефодіївцями і потім незмінно підтримуваного політичними українськими організаціями: широкої автономії України в Росийській федеративній республіці. Пізнійше ся плятформа (себто чергове завданнє) організації була поширена, до неї внесено також справи економичні, забезпеченнє інтересів трудящого народу.
Заснованнє такого політичного обєднання дуже відповідало потребам часу і тому українське громадянство і весь організований народ стрів Раду з великою прихильністю, признав її своїм зверхнім органом, тимчасовим національним українським урядом. По великодніх святах (6-8 квітня) скликано в Київі всеукраїнський національний з'їзд з представників всіх українських організацій і установ, і він перевибрав Центральну Раду на нових основах, з представників губерній і міст, українських партій і професійних груп. Потім великі з'їзди скликані в травню: всеукраїнський військовий перший і другий, всеукраїнський селянський, і нарешті робітничий з'їзд поповнили його склад, вибравши великі ради військових, селянських і робітничих депутатів, і включивши їх у склад У.Ц.Ради. Вони представляли собою великі маси українського народу (на селянськім з'їзді були представники близько тисячі волостей, на першім військовім з'їзді без малого міліону, а на другім поверх півтора міліону озброєного українського народу). Тому поповнена ними Рада стала правдивим органом широких українських мас, трудящого люду. Вона ствердила свій авторітет, свою повагу і власть для цілого українського народу в Росії й поза Росією. її авторітет признали й Українці австрійські, американські та иньші українські колонії.
Ствердивши свою силу в українськім народі мусіла Центральна Рада уставити відносини до Центрального Росийського Уряду і до неукраїнських організацій України. Вже на першім великім українськім вічу в Київі 19 березня зібрані поручили їй передати Центральному Ро-сийському Урядови домаганнє, щоб він признав своєю заявою потребу широкої автономії для України. Та тодішній Рос. Уряд сам стояв так непевно, що не було чого до нього з тим звертатись. Потім військовий з'їзд нагадав про се саме, і Центральна Рада тоді, в середині травня (мая) вислала депутацію до Уряду, домагати ся такої заяви й ріжних підготовчих розпоряджень для переведення автономії. Але Рос. Уряд поставивсь неприхильно до сих домагань і відмовив їм по всій лінії. Тоді представники міліонів українського народу, зібрані в тім часі (в перших днях червня) зажадали від Ради, щоб вона без огляду на Росийський Уряд сама приступила до фактичного переведення в житю підстав автономного ладу. Сповняючи сю волю народню, Рада дня 10 оголосила свій перший універсал до українського народу, оповіщаючи його, що однині вона сама творитиме нове житє на Вкраїні, й покликала до послуху своїм наказам. Сей універсал зробив велике вражіннє в українськім народі, в кругах неукраїнських і правительственних.
Ще збільшилось се вражіннє, коли Ц. Рада по своїм універсалі приступила до формовання свого виконавчого органу, генерального секретаріату, для завідування ріжними справами. Тим часом як ворожо до українства настроєні люде страшно ярили ся на Ц. Раду за те, що вона, мовляв, хоче захопити власть на Україні, – в Ц. Уряді взяли перевагу розважні голоси міністрів-соціалістів. Вони вважали потрібним війти в згоду з Ц. Радою, і їх гадка перемогла. В днях 29-30 червня міністри, вислані Рос. Урядом, відбули в Київі на раду з презідією Ц. Ради і ген. секретарями в справі будучого управління на Україні. Генеральний Секретаріат, вибраний Ц. Радою, на будуче мав бути вищим органом управління на Україні.
Умовою для сього Ц. Уряд наміряв ся поставити, щоб Ц. Рада поповнилась представниками иньших народностей України. Але про се не було що говорити, бо се вже було рішено перед тим. Неукраїнське громадянство і газети часами виступали дуже ворожо против Українців, але кінець кінцем демократичне громадянство київське, так само як і міністри-соціалісти встигли переконати ся, що таке воргуваннє виходить на користь тільки ворогам свободи. Перед приїздом міністрів саме сталось порозуміннє у них з Ц. Радою про поповненнє її представниками українських революційних організацій. Після того, як порозуміннє з Ц. Радою було затверджене Ц. Урядом і проголошене другим універсалом Ц. Ради (3 липня), представники неукраїнських організацій війшли в склад Малої Ради (Комітету Ц. Ради), і вона розпочала свою діяльність уже як орган цілого краю й усеї його людности – не тільки української.
Вибраний нею Генеральний Секретаріат і статут для нього, вироблений Малою Радою, були подані на задвердженнє Центрального Уряду. Але за той час стались великі розрухи в Петербурзі, міністерство змінилось, взяли велику силу люде неприхильні українству. Прави-тельство не прийняло статуту, виробленого Малою Радою, видало свій, полишивши Ген. Секретаріатови управліннє тільки в пяти українських губерніях, та й то не по всім справам. Було се дуже незручно, що прави-тельство відступило від умови, і для діла не користно. Але з огляду на дуже грізні обставини Ц. Рада не хотіла розривати з Центральним Урядом і росийською демократією й рішила формувати Ген. Секретаріат тим часом на підставі правительственної інструкції. По довгих проволочках Центральний Уряд затвердив його 1 вересня (сентября).
Обставини справді були грізні. Петербурські замішання перекинулись на фронт, в Галиччині деякі військові частини відкрили фронт і починили страшне спустошеннє в прифронтових місцях. Німецьке військо зайняло східню Галиччину, котру доти тримало росийське військо, й посунуло на Волинь і Поділе. Місяць пізнійше німецьке військо прорвло фронт під Рігою, пішло на Петербург, а вищий генералітет пробував підняти повстаннє.
В таких грізних обставинах росийська Україна розпочала своє нове житє.

◄ Велика війна і нищеннє українства

Зміст підручника "Грушевський М.Про старі часи на Україні: Коротка історія (для першого початку) ."

Богдан Хмельницький: Історичний нарис ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

Загрузка...