Причини та початок трудової еміграції українців в другій половині XIX століття

13.3. Причини та початок трудової еміграції українців в другій половині XIX століття

У кінці XIX століття посилюється процес розшарування селянства. Велика його кількість після аграрної реформи 1862 р. втрачає землю. Саме тому посилюється еміграція з України в пошуках вільних земель, особливо, із Західної України. Трудова еміграція, тобто виїзд за межі України в пошуках землі та роботи, йде у двох напрямках – на схід (переселення на Далекий Схід Росії, Поволжжя, Північний Кавказ) та захід (Північна та Південна Америка). До 1,6 млн. українців
виїхали на Тихоокеанське узбережжя наприкінці XIX – на початку XX століття. Якщо українці з Наддніпрянщини прямували, головним чином, на Схід у межах Росії, то західні українці – в Америку. Згодом українці у східних регіонах Росії становили до 20%, а в деяких – до 50%, місцевого населення.
Еміграція до США розпочинається у 60-70-х pp. XIX століття. Більшість іммігрантів з України оселялася у штатах Пенсільванія, Нью-Йорк. Кількість переселенців сягала 250-300 тис. чоловік. Вони, тяжко працюючи в шахтах, на полі, не забували рідну культуру – відкривали школи, споруджували церкви, видавали українські газети та журнали.
Початком еміграції до Канади вважається 1891 рік. Українці оселяються переважно у провінціях Манітоба, Саскачеван і Альберта. Тут за 10 доларів можна було придбати земельну ділянку в 160 акрів (64 гектари). Тяжка праця супроводжувала все життя перших переселенців.
У Південній Америці (Бразилія, Аргентина) українці з'являються в 70-80-х pp. XIX століття, і на кінець XIX їх там було близько 20 тисяч.
Українці перебуваючи в еміграції не забували рідну культуру – тут розпочинають виходити українські газети, журнали, будуються культурно-освітні заклади (школи, бібліотеки), храми, утворюються політичні партії.