Замлинський В. Слово про гетьмана Хмельницького (частина 5)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Богдан Хмельницький

Слово про гетьмана (частина 5)

Однак, очевидно, господарська діяльність була не для нього. Він прагнув на Низ. Його воєнний досвід, знання Кримського ханства, Туреччини стали запорізькому козацтву у пригоді. Він стає до його лав, очолює морські походи, відбиває навали кримчаків. Це підносить його авторитет, допомагає йому зайняти високі пости у козацькому війську. І коли почалася нова хвиля селянсько-козацьких повстань на Україні, які очолили у 1630 році Тарас Федорович, а у 1637-1638 роках Павло Бут, Яків Острянин і Дмитро Гуня, Богдана Хмельницького призначають писарем, а згодом – чигиринським сотником. У цих повстаннях він брав якнайактивнішу участь. Польський історик В. Каховський писав у своїх «Щорічниках» про Хмельницького: «Він був підсобником Тараса, опісля йшов слідами бунтівників Остряпина і Гуні, був учасником жахливого діла, яке самі призвідці спокутували смертю, а він уникнув кари».
У дипломатичних справах він, як писар Війська Запорізького, брав участь у переговорах з королем Владиславом IV та урядом Речі Посполитої.
Ходив він і далеко за межі рідної землі. 21 вересня 1644 року французький посол при польському королі граф де Брежі писав до Парижа кардиналові Мазаріні: «Цими днями був у Варшаві один з старшин козацької нації, полковник Хмельницький, про якого я мав честь писати вашій еміненції. Він був у мене, я мав з ним дні розмови. Це людина освічена, розумна, сильна у латинській мові. Що стосується служби козаків у його величності, то, якщо війни з турками не буде, Хмельницький готовий допомогти мені в цій справі».
І він не лише допоміг, а й сам на чолі загону козаків разом з Іваном Сірком у 1645-1646 роках узяв активну участь v війні, яку вела Франція з Іспанією.
Після повернення на Україну Хмельницький довідується, що чигиринський підстароста Чаплинський заявив про свої права на хутір Суботів. За відсутності Богдана він тероризував його сім'ю, грабував рідний хутір, згубив найменшого сина, а інших – найстаршого Тимофія та середнього Юрія, дочок Катерину та Стефаниду залякав погрозами. Дружина від всього того смертельно захворіла і скоро померла.
Богдан Хмельницький шукав допомоги у короля, але той, скутий волею магнатів, нічим не міг йому зарадити. Особисте горе злилося з горем народу. «Так вони ставляться не тільки до мене, – говорив він однодумцям, – так ляхи відносяться до всього народу українського, який вважають бидлом і схизматиками... Чого ми тільки не терпіли! Вольності наші знищені, землі відібрані, більша частина вільних лицарів перетворена у холопів...»
Це був зойк душі. Богдан Хмельницький кинув до народу заклик: «З'єднаймося, браття, повстанемо за віру православну, відновимо волю народу нашого і будемо єдині!..»
У грудні 1647 року він з сином Тимофієм подався на Запоріжжя. Тут 19 квітня 1648 року був обраний козацькою радою гетьманом. Звідси звернувся до всіх знедолених виступити на боротьбу з панством. На його заклик з усієї України почали сходитися невдоволені й гноблені. Вже через деякий час, тобто 22 квітня 1648 року він зміг виступити на Україну. Неабиякий стратег і дипломат, Хмельницький перед цим уклав угоду з кримським ханом, який пообіцяв йому допомогу. Звідтоді протягом всієї визвольної війни татари будуть союзниками Хмельницького, зрадливими й непевними, але союзниками, без яких обійтись було неможливо хоча б тому, щоб не стали союзниками інших і не вдарили в спину.
Вже на початку травня повстанське військо під проводом Богдана Хмельницького під Жовтими Водами і Корсунем вщент розгромило коронну армію, яку очолювали гетьман М. Потоцький і М. Калиновський.
Це були перші перемоги у визвольній війні. Вони засвідчили не тільки полководчий талант Богдана Хмельницького, а й те, що для визвольної війни настав сприятливий час. Це виявилось у посиленні на Україні селянського руху. Вся козацько-селянська Україна сприйняла заклик Хмельницького до повстання як давно очікуваний і бажаний. Тому мав рацію гетьман Потоцький, коли писав до короля, що Хмельницький і його сподвижники були по суті «у змові з усіма козацькими полками і з усією Україною».
Були успішно виграні битви і під Пилявцями (1648 p.), і під Зборовом (1649 p.), і під Батогом (1652 p.), і під Жванцем (1653 p.). Незважаючи на поразку через ханську зраду під Берестечком (1651 p.), Хмельницький проявив себе у цих битвах справжнім новатором і носієм передових ідей у воєнному мистецтві. Його знамениті засади, демонстративні атаки, удавані відступи та інші тактичні прийоми відчув на собі не один польсько-шляхетський воєначальник.

◄ Слово про гетьмана Хмельницького (частина 4)

Зміст підручника "Костомаров М.I.Богдан Хмельницький: Історичний нарис."

Слово про гетьмана Хмельницького (частина 6) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Богдан Хмельницький

Загрузка...