Богдан Хмельницький (частина 7)
Богдан Хмельницький (частина 7)
Всі реєстрові полки один за одним перейшли на бік повстання. Скидан розташував свій стан у Мошнах (Черкаського повіту). Конецпольський послав проти козаків свого товариша Потоцького.
6 грудня 1637 року відбулась битва поблизу села Кумейки. Руські билися відчайдушно; але сильний холодний вітер дув їм в обличчя; вони були розбиті, відійшли до Дніпра і стали в містечку Боровицях. Прибув Павлюк; але козаки збурилися проти нього за те, що він невчасно пішов на Січ і згаяв вигідний час. Кисіль, який був разом із Потоцьким, умовляв козаків видати Павлюка з товаришами, ручаючись, що король за це подарує їм прощення. Реєстрові козаки скинули Павлюка з гетьманства, проголосили було гетьманом одного із старшин Дмитра Томашевича-Гуню, але Гуня не погодився на старшинство ціною видачі своїх товаришів. Тоді реєстрові козаки схопили Павлюка, Томиленка та якогось Івана Злого і привели до Потоцького.
Із польським воєначальником було підписано договір: козаки обіцяли підкорятися польському уряду. Договір цей підписав Зіновій-Богдан Хмельницький, який мав уже звання генерального писаря. Потоцький призначив старшим над козаками Караїмовича. Гуня, Скидан та інші втекли.
Павлюка, Томиленка і Злого привезли до Варшави. Дарма Кисіль умовляв сейм дарувати їм життя, посилаючись на свою поруку. На його протест не зважили. Козацьким ватажкам відрубали голови.
Потоцький тим часом, закінчивши бої на Україні, почав безжально страчувати повсталих. Вся дорога від Дніпра до Ніжина була заставлена посадженими на палю хлопами. Але в той час, коли Потоцький страчував повсталих і кричав: «Я з вас воскових зроблю!» руські сміливо відповідали йому: «Якщо ти, пане гетьмане, хочеш стратити винних, то посади на палю разом весь правий і весь лівий бік Дніпра».
Як тільки почалась весна 1638 року, по всій Україні поширилася чутка, що із Запоріжжя йде нове ополчення. Там вибрали гетьманом полтавця Острянина. З ним ішов Скидан. Юрби народу кинулися до них з усіх боків. Потоцький виступив проти них і зазнав поразки під Голтвою. Але між козацькими ватажками не було ладу. Поляки, отямившись від поразки, атакували Острянина під Жовнином, поблизу Дніпра. Острянин утік з війська до Московської держави. Козаки вибрали старшим Дмитра Томашевича-Гуню. Реєстрові тоді не пристали до повстання, бо перебували разом з польським військом під керівництвом чиновників, призначених поляками. Гуня з половини червня до половини серпня вперто стояв проти поляків, погоджувався миритись, але не інакше, як на хоч скільки-небудь вигідних умовах. Нарешті, козаки склали зброю. Гуня подався до Московської держави. Скидан, який раніше вирушив за Дніпро, щоб зібрати нові сили, потрапив у полон.
З того часу поляки хоч і залишили реєстрових козаків у попередній кількості, але начальників їх призначили з осіб шляхетського походження. Замість гетьмана в них був призначений комісар, якийсь Петро Комаровський; генеральний писар Зіновій-Богдан Хмельницький позбувся своєї посади і залишився, як і раніше, чигиринським сотником. Щоб перекрити народові шлях до втечі за пороги, поляки відновили Кодак. Розповідають, що Конецпольський, приїхавши оглянути відбудовану фортецю, скликав до себе козацьких старшин і глузливо запитав їх: «Як вам видається Кодак?» – «Manu facta, manu destruo» (що людськими руками створюється, те людськими руками й руйнується), – відповів йому Хмельницький.
Поляки дійшли переконання, що для приборкання повстанських пристрастей, які охопили руський народ, потрібно вживати найсуворіших заходів; за найменшу спробу повстати людей страчували по-варварському: «І мучительство фараонове, – пишеться в одному українському літописі, – ніщо в порівнянні з тиранством ляхів. Ляхи дітей у казанах варили, жінкам витискали груди деревом і творили інші несповідимі муки».
Рисунок. Міщанин і селянин