Костомаров М.I. Богдан Хмельницький (частина 10)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Богдан Хмельницький

Богдан Хмельницький (частина 10)

Підсиливши реєстровими козаками своє військо, Хмельницький 5 травня розбив польський загін біля протоку, що звався Жовтими Водами. Син коронного гетьмана Стефан помер від ран; інших панів взяли у полон: серед полонених були дві знамениті в майбутньому особи: перший був Стефан Чарнецький, якому судилося стати відомим польським полководцем і нещадним катом руського народу; другий був Іван Виговський, руський шляхтич: потрапивши в полон, цей чоловік так зумів утертися в довір'я до Хмельницького, що за короткий час став генеральним писарем і найважливішим порадником гетьмана.
Головне польське військо стояло поблизу Черкас, коли один поранений поляк приніс звістку про поразку висланого в степ загону. Потоцький і Калиновський не ладили один з одним, робили розпорядження наперекір один одному: зійшлися, однак, на тому, що їм необхідно відступити ближче до польського кордону. Вони рушили з Черкас і досягли міста Корсуня на річці Росі; тут вони почули, що Хмельницький вже недалеко, і вирішили зупинитися й дати бій; але 15 травня з'явився Хмельницький під Корсунем; спіймані поляками козаки в своїх розповідях перебільшували кількість і силу війська Хмельницького, Калиновський був ладен почати бій; Потоцький не дозволив і звелів відходити таким шляхом, яким зручно було б вислизнути від супротивника. Поляки взяли собі в провідники одного руського хлопа, котрого, очевидно, підіслав Хмельницький. Тим часом, розраховуючи наперед, куди підуть поляки, козацький ватажок завчасно вислав своїх воїнів і наказав їм на спуску в долину, яка називалася Крута Балка, обрізати гору і зробити урвище, яке б загородило шлях возам і коням. План удався якнайкраще. Поляки зі всім своїм обозом наштовхнулися на це фатальне місце, довкола поросле тоді лісом, і в той же час на них напали з усіх боків козаки й татари; поляки зазнали повної поразки. Обидва зверхники потрапили у полон; вся артилерія, всі запаси і пожитки дісталися переможцям. Шляхтичі, які складали військо, не врятували себе втечею. Хлопи ловили їх, вбивали або приводили до козаків. Хмельницький передав польських керівників у полон татарам для того, щоб заохотити їх до допомоги козакам.

Рисунок. Свята мати (доступно при скачуванні повної версії)

Корсунська перемога була надзвичайно важливою, ще небувалою у своєму роді подією; руському народу ніби одразу розплющились очі: він побачив і зрозумів, що його гнобителі не такі могутні й непереможні, як це здавалося; панська пиха впала від дружних ударів рабів, які зважилися, нарешті, скинути із себе ярмо неволі.
Після цієї першої перемоги Хмельницький зупинився і відрядив до Варшави козацьких послів із скаргами і поясненнями, але в цей саме час короля Владислава скосила смерть в Мерече, яка дала привід для розмов про отруєння. У Польщі настало безкоролів'я, належало обирати нового короля.
Зважаючи на посилені прохання брацлавського воєводи Адама Киселя, який прагнув будь-якою ціною виграти час, Хмельницький погодився вступити в переговори і до вересня не йшов далі з військом на Польщу, але, мало довіряючи можливості примирення з поляками, написав грамоту до царя Олексія Михайловича, в якій заявив про бажання стати під владу єдиного руського владаря, щоб збулося, як він висловлювався, «з давніх літ глаголиме пророцтво». Хмельницький переконував царя скористатися моментом і здійснити наступ на Польщу й Литву в той час, коли козаки будуть наступати на ляхів з іншого боку. Московський цар не скористався тоді зручним випадком, а сам Хмельницький дарма згаяв кілька місяців у мирних переговорах з Киселем та його радниками, що мали звання комісарів.
Південноруський народ дивився зовсім не так на обставини, в які він потрапив. Як тільки поширилася звістка про перемогу над польським військом, у всіх кінцях руської землі, що перебувала під владою Польщі, навіть у Білорусії, яка більше звиклася з поневоленням, ніж Південна Русь, спалахнуло повстання. Хлопи збиралися у ватаги, які називали загонами, нападали на панські садиби, розоряли їх, убивали власників і їхню сторожу, винищували католицьке духовенство; діставалося й унітам, і всім тим, хто запідозрювався в прихильності до поляків. «Тоді, – зауважував тогочасний літописець, – гинули православні ремісники і торгівці тільки за те, що носили польський одяг, і не один франт розквитався життям за те, що голив собі голову за польським звичаєм». Вбивства супроводжувалися варварськими катуваннями: з живих здирали шкіру, розпилювали навпіл, забивали на смерть палицями, пекли на вогні, обливали окропом, обмотували голову на рівні перенісся тятивою лука, повертали голову і потім спускали лука, так що в жертви вискакували очі; не було пощади й немовлятам. Найжахливішу лють виявляв народ щодо іудеїв: вони засуджені були на остаточне винищення, і будь-яке співчуття їм вважалося зрадою. Згортки Закону витягали із синагог, козаки танцювали на них і пили горілку, потім клали на них іудеїв і різали немилосердно; тисячі іудейських немовлят були кинуті в колодязі і засипані землею. За переказами очевидців, на Україні тоді загинуло до ста тисяч іудеїв, не рахуючи тих, які померли від голоду і спраги у лісах, на болотах, у підземеллях, потонули в воді під час марної втечі. «Скрізь на полях, на горах лежали тіла наших братів, – писав тогочасний іудейський раввин, – не було їм порятунку тому, що переслідувачі їхні були швидкі, як орли небесні». Тільки ті врятували себе, хто з переляку прийняв християнство: таким руські вибачали все скоєне і залишали іудеїв живими та при майні; але вихристи оголосили себе знову іудеями, як тільки небезпека минула і вони змогли вибратися з України.

◄ Богдан Хмельницький (частина 9)

Зміст підручника "Костомаров М.I.Богдан Хмельницький: Історичний нарис."

Богдан Хмельницький (частина 11) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Богдан Хмельницький

Загрузка...