Костомаров М.I. Богдан Хмельницький (частина 21)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Богдан Хмельницький

Богдан Хмельницький (частина 21)

Хан протримав Хмельницького до кінця липня під Вишневцем, а потім відпустив, очевидно, після того, як Хмельницький сплатив викуп, як повідомляють про це польські джерела. Хмельницький після свого визволення поїхав прямо на Україну і, прибувши у місто Паволоч, три дні і три ночі непробудно пив. Сюди почали сходитися до нього полковники із залишками пошарпаних своїх полків. Але ніколи Хмельницький не виявляв такого самовладання, такої мужності, невтомної діяльності і сили волі, як у цей жахливий час. Народ хвилювався, звинувачував його. В народі було багато незадоволених через попереднє потурання панам; сердились на нього за союз з татарами, які розоряли край. У різних місцях збиралися бунтівні зборища, на яких змовлялися обрати іншого гетьмана. Хмельницький на Масловім Броді з'явився перед народним зборищем, заспокоїв натовп, запевнив, що ще не все втрачено, що справа поліпшується; збирав, одухотворював народ, поповнював полки, поновлював стосунки з ханом, який знову обіцяв Україні допомогти. Водночас Хмельницький продовжував спілкування з московським урядом; до нього безперестанку приїжджали різноманітні піддячі і боярські діти; усім він говорив одне і те ж: про бажання стати під високу руку православного володаря. Але разом з тим він і погрожував Москві, заявляючи, що коли цар не візьме його під свою руку, то козаки змушені будуть піти з поляками і кримчанами на Московську державу. У хвилини, коли гетьман, який любив випити, був напідпитку, він казав різко: «Я до москалів із щирим серцем, а вони наді мною насміхаються. Піду й розорю Москву гірше, ніж Польщу!» У ці дні, на подив поляків, Хмельницький знову одружився, третьою його дружиною була Ганна Золотаренко; брата її він призначив ніжинським полковником.
Народ південноруський, незважаючи на завданий йому удар і на нові намагання ворогів підкорити його, ладен був ліпше загинути, ніж знову потрапити в колишнє рабство. Козацькі полки швидко поповнювалися новими охочими; населення поголовно озброювалося, за браком зброї – косами і ножами.
Польське військо вступило на Україну і зустріло сильний і відчайдушний опір. Жителі винищували запаси, палили власні будинки, постійно нападали на поляків невеликими ватагами, забирали в них вози, коней, псували дороги, ламали мости. Польське військо почало зазнавати нестачі продовольства. Залишившись у Паволочі без нагло померлого Ієремії Вишневецького, поляки 13 серпня прийшли до містечка Триліси. Козаки, які засіли там під командою хороброго сотника Олександренка, разом із жителями містечка захищалися до останнього, і всі загинули; жінки билися поряд з чоловіками, а одна жінка вбила косою полковника Штрауса. Поляки через цей опір так оскаженіли, що розбрелися по навколишніх хуторах і почали винищувати всіх руських, не жаліючи навіть немовлят. За це, у свою чергу, руські по-звірячому знущалися з поляків і полонених німців, які служили в польському війську. Приводячи бранців куди-небудь у ліс, або в ущелину, для знущання спочатку їх пригощали вином, медом, а потім проколювали їх рожнами, здирали з живих шкіру тощо.
Із північного боку нахлинула на Україну інша військова сила: керівник литовського війська Радзивілл послав загін проти Чернігівського полку, якому Хмельницький доручив охороняти кордон. Через необачність чернігівського полковника Небаби, козаки зазнали поразки. Радзивілл зайняв Чернігів, а потім, в останніх числах липня, підступив до Києва. Київський полковник Жданович вийшов з міста, сподіваючись напасти на литовців несподівано, коли вони займуть Київ. Литовці захопили місто 6 серпня; козаки з двох боків – сушею від Либеді і на суднах по Дніпру – стали наближатися до Києва. У цей час кияни запалили місто, щоб викликати у литовців замішання і таким чином посприяти козакам, що нападали. Але корсунський полковник Мозира, не послухавшись Ждановича, невчасно почав давати вогнем сигнали тим, що пливли по Дніпру, і тому зіпсував план операції. Напад для литовців не виявився несподіваним, і тому вони його відбили. Київ дуже постраждав від пожежі. Після цього Радзивілл зв'язався з Потоцьким, і обидва війська – у відповідності з досягнутою домовленістю між ними, – з двох протилежних боків у кінці-серпня підійшли до Білої Церкви, поблизу якої перебував із своїм військом Хмельницький.

◄ Богдан Хмельницький (частина 20)

Зміст підручника "Костомаров М.I.Богдан Хмельницький: Історичний нарис."

Богдан Хмельницький (частина 22) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Богдан Хмельницький

Загрузка...