Грушевський М. Про старі часи на Україні - Литва та Польща забирають собі українські землі

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

7. Литва та Польща забирають собі українські землі

Так ослабла й розпалась Українська держава. Винні в тім були князі й бояри, що брали ся правити, а не вміли ані завести ладу, ані задержати вкупі українські землі. Винна була й громада, що вміла жаліти ся на княже та боярське безголове, але не старалась і не уміла направити того і вкінці піддавала ся під татарську власть, замість того, щоб завести порядок у своїй державі. Власна держава – велика сила до всього доброго, треба тільки постаратись, щоб у ній був добрий лад. А окремим городам та селам без державної звязи, без спільної сили і поради і в теперішніх часах не дадуть прожити, а не тільки в тодішніх. І як розбилась та поділилась Україна, – стали загарбувати українські землі держави сусідні.
Поділені та ослаблені землі подніпрянські, в Київщині та Черниговщині, стали забирати князі литовські. Саме тоді, як на Україну впала Татарщина, у литовського народу завязувалась своя власна держава, і воєвничі, меткі князі литовські почали забирати землі білоруські сусідні з Литвою, а далі й українські. Робили се вони помалу й потиху, без ґвалту і крику. Дрібним князям казали помагати їм на війні, слухатись як своїх зверхників, як що накажуть, і ті,, не маючи сили противитись, мусіли слухатись. Люде, наскучивши непорядками і татарською неволею, легко приймали власть князів литовських. Тим більше, що князі литовські в справи їх не мішались, нічого не переміняли. "Ми старини не рухаємо, а новини не уводимо", – казали звичайно литовські князі, і справді не робили зпочатку великих перемін. Ті князі з литовського княжого дому, чи литовські пани та воєводи, що осідали ся по українських краях та городах, хрестились на православну віру (Литва була тоді ще не хрещена), приймали українську мову, в суді судили по місцевим звичаям, в управі теж місцевих порядків пильнували, і з часом вони й самі забували, що вони не Українці, а Литвини, і люде того не памятали й уважали їх за своїх.
В 1340 р. бояре галицькі та волинські, забивши свого князя, що у них княжив (був він внук короля Юрія по матери, а по батькови з польського роду), добровільно взяли за князя Любарта, сина литовського князя Гедимина. Того не схотіли допустити король польський і угорський, що вже давнійше умовили ся собі забрати землі галицькі та волинські, бачучи, що бояре не живуть добре з своїм князем. Коли ті бояре свого князя вбили, зараз польське військо з одного боку, а угорське з другого рушили в Галиччину. Та найстарший з бояр Дмитро Дедько, що правив тоді Галиччиною, покликав Татар до помочи й відігнав Поляків та Угрів.
Одначе тим не скінчило ся: 35 літ воювались Поляки та Угри з Любартом за галицько-волинські землі. Любарт хотів їх собі задержати, Поляки та Угри хотіли собі взяти. Галиччину опанували Поляки, Волинь держав Любарт.
Та незабаром то все змінилось. В Польщі вмер король, не лишивши синів, тільки доньку. Найстарший з князів литовських ("великий князь") Ягайло, Любартів братанич, посватав ту королівну. Польські пани згодили ся видати її за нього з тим, щоб він охрестив свою Литву на католицьку віру (Поляки були католики) і прилучив на вічні часи до Польщі всі землі, які до литовських князів належали, отже й білоруські та українські. Ягайло на се згодив ся, бо хотів бути королем над Польщею й Литвою, й списали таку умову про злуку Польщі й Литви в одну державу.
Сталось се в році 1385. Ягайло оженив ся з польською королівною й став королем у Польщі, а Поляки надіяли ся, що тепер всі землі литовські, білоруські й українські їх будуть. Та воно не пішло так легко. Самі землі не хотіли переходити до Польщі, бо під литовськими князями вони жили по своїм давнім звичаям, а Поляки в тих землях, які забрали – от як у Галиччині, заводили польську та латинську мову, польські порядки, забирали грунти й роздавали Полякам, – як далі побачимо. Князі з литовського роду, що сиділи по землях українських та иньших, теж не хотіли під Польщу йти. Брат Ягайлів у-перших схотів стати великим князем та правити замість Ягайла в землях литовських. Почали ся за те великі суперечки – потягли ся вони більше як на півтораста літ. Поляки покликались на ту умову про злуку 1385 р., а литовські князі й пани казали, що вони на ту умову не приставали, а Ягайло зробив її самовільно, їх не питаючись. Вони вибирали собі великих князів, які хоч узнавали польських королів (Ягайлових синів та внуків) своїми старшими, але ні в чім їх не слухали й правили зовсім на свою руку. Щоб досягти свого – мати литовські землі під Польщею, Поляки не раз умисно вибирали собі тих великих князів литовських за королів (бо то була та сама княжа сімя - потомки Гедимина), але і в такім разі литовські пани та князі правили своїм краєм окремо від Польщі.
Багато про се сварились, навіть і воювались, та се не помагало: велике князівство Литовське було собі окремо, хоч часом один і той самий чоловік був заразом і великим князем литовським, і королем польським: в Польщі правило правительство польське, в великім князівстві Литовськім – литовське, а король чи великий князь і тут і там не багато значив.
Одначе зовсім відірвати ся від Польщі литовські пани, що правили великим князівством Литовським, теж не хотіли, бо Поляки помагали їм держати в руках українські та білоруські замлі. Ті пани з Литвинів, по тім як їх вихрестив Ягайло, стали католиками, через те були Полякам близші, і ті помогали їм на православних – то значить на українських та білоруських панів та князів. Від Поляків литовські правителі переймали також постанови ріжні, які були їм на руку. Постановили й таке, щоб православних на ніяке вище начальство не пускати. З того українські князі та пани були дуже незадоволені, пробовали бунтувати ся, але не мали стільки сміливости та однодушности, щоб усім повстати: одні забунтують, а иньші притихнуть, і так з того нічого не виходило, і мусіли вкінці тихо сидіти. А державою правили пани з Литвинів, і так хотіли справою вести, щоб і з Польщею разом бути, і осібну державу мати та нею самим правити.
Коли ж Поляки побачили, що не можуть зробити одну державу з Польщі та Литви, то захотіли прилучити до Польщі принаймні українські землі, що належали до Литви. Довго про се спорились і навіть воювались. За Ягайла забрали Поляки Поділе, а иньших земель не могли. Аж у 1569 р. се їм удалось. Тоді королем польським і великим князем литовським був Жигимонт-Август, правнук Ягайла. Він не мав синів і бояв ся, що як умре, то Литва відділить ся від Польщі, і всякими способами помагав звязати Литву з Польщею в одну державу. Для сього був скликаний в місті Люблині сойм з Польщі й Литви. Литва і тут противила ся, та щоб перешкодити, не допустити до постанови, тихенько з сойму від'їхала, але Поляки постановили без неї, що українські землі – Волинь, Браславщина (де Винниця й Умань), Київщина з задніпрянськими землями й Підляше (по ріці Богу) мають бути прилучені до Польщі. Видали про се маніфест і наказали панам і послам (депутатам) з тих земель приїхати на польський сойм – зложити присягу Польщі, – инакше грозили ся, що відберуть від них маєтности й уряди. Пани й посли з українських земель приїхали, але просили короля аби їх не змушував до тої присяги, не прилучав їх силоміць до Польщі. Та король не слухав: казав присягати, бо инакше буде відбирати маєтности й уряди. Пани настрашились і хоч з плачем, а присягли: не мали сміливости противитись.
Так тоді сливе всі українські землі прилучено до Польщі. Тільки Чернигівщина тоді належала до Москви, бо тамошні православні пани, як воювались з Литвинами, піддали ся Москві. Але і Чернигівщину трохи згодом Поляки забрали, хоч на коротко, – тільки тридцять літ перед Хмельнищиною, яка всі землі задніпрянські й київські від Польщі відірвала.

◄ Татарський погром. Галицька держава

Зміст підручника "Грушевський М.Про старі часи на Україні: Коротка історія (для першого початку) ."

Польські порядки на Україні (частина 1) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Про старі часи на Україні

Загрузка...