Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Сталінізм і культура. Йосиф Сталін і його філософські погляди на культуру

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Культурологія

Сталінізм і культура. Щоб зрозуміти, що трапилося з культурою та її філософським осмисленням на Україні, як і в СРСР загалом, у тридцяті, сорокові й на початку п’ятдесятих років і в період застою, слід звернутися до аналізу філософсько-світоглядних джерел, теорії й практики сталінізму.

Дехто вважає, що Й. Сталін (1879-1953) за своїми поглядами не був марксистом, що в його світогляді відобразились дрібнобуржуазна природа лівого радикалізму, селянсько-догматичні уявлення про соціалізм, ідеологія соціалістів-утопістів і т. п. Іншими словами, йдеться про виведення світогляду Сталіна за межі марксистського вчення. Однак таке відлучення Сталіна від «чистих джерел» марксистського вчення безпідставне: він протягом усього життя посилено цитував Маркса, Енгельса, Леніна, знаходив у них підтримку своїм ідеям, деякі твори «вождя» буквально пересипані цитатами з праць основоположників марксизму, він цілком серйозно вважав себе їхнім учнем і продовжувачем їхньої справи. Інша річ, що Сталін сприймав революційну теорію основоположників не діалектично, а як своєрідне «святе письмо». Наприклад, він завжди дотримувався погляду на соціалізм за працею К. Маркса «Критика Готської програми», хоча сам автор це розуміння потім уточнював і переглядав. Сталін же його здогматизував: соціалізм, на думку «вождя», – це стандартизоване, чітко відлагоджене, як добре працюючий механізм, суспільство, у якому організація різноманітних сторін життя діє на основі всезагальної колективізації. «Майбутнє суспільство, – писав він у праці «Анархізм чи соціалізм», – суспільство соціалістичне. Це означає насамперед те, що там не буде ні капіталістів, ні пролетарів, – отже, не буде й експлуатації. Там будуть тільки трудівники, які працюють колективно». Поголовний колективізм майбутнього соціалістичного суспільства витлумачувався вульгарно-догматично, як одноманітний світ людей-гвинтиків, позбавлених власних бажань, інтересів, прагнень, ідеалів.

Крім того, марксистська ідея самоуправління народу в інтерпретації Сталіна замінена ідеєю всезагальної бюрократичної організації життя суспільства. «Трудівники, які працюють колективно», слухняно та покірно, «виробляють, якраз стільки, скільки треба суспільству», а «центральне і місцеві статистичні бюро керують і розподіляють вироблене» і навіть «різну роботу між трудящими». Роздуми «корифея всіх наук» про соціалізм вражають своєю простакуватістю, наївним схематизмом, але, використовуючи безмежну особисту владу, він усіма силами впроваджував свої схеми у практику суспільного життя. І чим ясніше розкривалася їх нежиттєздатність, тим з більшою впертістю він намагався здійснити ідеал бюрократично-розподільчого соціалізму, не зупиняючись навіть перед дикими злочинами супроти народів, яких хотів ощасливити. Це була справжня драма диктатора і велика трагедія підлеглих йому народів, які, звичайно, не сприймали ідеал сталінського командно-адміністративного соціалізму як своє власне завоювання.

Трагічною стала і доля культури, яка перетворилася в засіб ідеологічно-духовного маніпулювання людиною. Філософсько-світоглядна основа культури була підмінена «наймудрішими вказівками вождя», авторитет якого абсолютизувався, обожнювався, канонізувався, внаслідок чого губився евристичний заряд науки і культури. Інтелектуально-творчі досягнення стали піддаватися шельмуванню з боку сірої посередності, яка, пристосувавшись до «мудрих вказівок верховного мислителя» і не бажаючи губити завойовані позиції, стала глушити з позицій новостворених канонів усе нове, незвичне, прогресивне. Творчо-культурний прогрес спрямовувався в рамки вигідних для бюрократів замовлень, стали діяти численні табу і заборони цілих галузей наук, які девальвували зміст духовної культури. Була сформована могутня система брехні та лицемірства. На словах – захист розвитку національних культур народів, на ділі – репресії, знищення цілих ланок національної технічної і художньої інтелігенції, зведення національної культури до найнижчих її форм; на словах – захист ідей дружби, повної рівноправності народів та їх культур, на ділі – великодержавництво, підтримка фактичної нівеляції національних культур; на словах – турбота про демократичний розквіт та збереження Унікальності кожної національної культури, наділі – масовий психоз на грунті вишукування «ворогів народу», заохочування доносів, викривлення моралі, насаджування несумісних з гуманістичними принципами взаємовідносин між народами.

Соціальна фразеологія, демагогічне проголошення комуністів них принципів і надалі – у роки застою, або точніше неосталінізму, стали ідеологічним прикриттям імперської політики центру 1 ставленні до союзних республік, до національних культур народів що остаточно скомпрометувало комунізм в очах мільйонів людей які фактично жили в умовах колоніальних територій.

Література:

Артановский С. Критика буржуазных теорий культурі» и проблемы идеологической борьбы, Ленинград, 1981;
Буржуазные концепции культуры: кризис методологии. К, 1980;
Боголюбова Е. Культура и общества М., 1978;
Гегель Г. В. Сочинения. В 14-ти т. М.-Л., 1929-1959;
Горбач Н Культура міжнаціонального спілкування. Львів, 1990;
Грабовський П. Твори. К, 1981;
Данилевський Н. Россия и Європа. Спб., 1895;
Донцов Д. Націоналізм. Жовква, 1926;
Донцов Д. Культура примітивізму. Черкаси, 1918;
Иконникова С. Диалог о культуре. Л., 1987;
Кант И. Сочинения. В 6-ти т. Т. 6. М., 1966;
Коцюбинський М. Твори. В 6-ти т. Т. 4. К., 1962;
Ленін В. Про культуру. К, 1981;
Маркс К. и Энгельс Ф. Об искусстве. М., 1957;
Проблемы философии культуры: опыт историко-материалистического анализа. М., 1984;
Сковорода Г. Твори. В 2-х т. К., 1961;
Современная западная философия. М., 1991;
Сталін И. Твори. К, 1945-1959;
Українка Леся. Твори. В 12-ти т. Т. 8. К, 1977;
Философский энциклопедический словарь. М., 1983;
Франко I. Твори. В 50-ти т. Т. 45. К.. 1986;
Хвильовий М. Твори. В 2-х т. К., 1991;
Шинкарук В. Філософія і духовна культура України // Трибуна, 1991, № 7;
Шпенглер О. Закат Европы. Т. 1. 1. М.-Л., 1923.

◄ Культурологічна концепція М. Хвильового

Зміст підручника "Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури."

Історія світової культури. Культура стародавнього світу ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Культурологія

Загрузка...