Українська міфологія та прийняття християнства в Київській Русі

Українська міфологія та прийняття християнства. Культура Київської Русі піднялась на новий щабель після прийняття християнства: разом з ним прийшли якісні зміни у світогляд і побут русичів: нова релігія стала ідеологічним підґрунтям для феодальних відносин, що формувались, зумовила входження Русі у європейський християнський культурний світ.

Однак і до прийняття християнства слов’янські племена мали цілу систему поглядів на життя, в основі яких лежало язичництво. У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувались народна фантазія та позитивні знання людини про світ, віковий досвід поколінь, що проявився у правилах етики, естетики і моралі. Про давні слов’янські вірування існували далеко не повні дані, через це деякі дослідники вважали слов’янську міфологію примітивною, нерозвиненою. Та найновіші дослідження спростовують цю думку. Тисячоліття культуротворчого процесу на Україні виробили розвинену систему вірувань, що грунтувались на астральному культі, подібному до культів давніх цивілізацій.

У язичництві виділяються кілька пластів. Найдавніший, що сягає часів появи людини на наших землях, складають анімізм (віра в те, що кожне природне явище має свою душу) і тотемізм (віра в походження людини від тваринного чи рослинного світу і здатність її перетворюватись у рослину або тварину). Поступово люди вчились узагальнювати свій досвід, все більше задумувались над проблемами походження світу, шукали першопричини буття. Так склалось уявлення про богів – творців Всесвіту та першооснови світу – небесного вогню і води, поєднання яких творило життя.

Богинею-матір’ю світу, як вважає О. Знойко, була Лада, ім’я якої зустрічаємо в українському фольклорі. Культ Лади та її дітей – Дани (Лелі), що уособлювала втілену воду, та Полеля, що втілював світло, в часи патріархату був витіснений культом бога – володаря неба, який виступає в кількох іпостасях: Див (яскраве небесне склепіння), Сварог (нічне небо) і Перун (бог дощу, грому та блискавки). Святом Сварога було Різдво Всесвіту – час, коли народжувалась тріада світил: Сонце, Місяць і Зоря (25 грудня – 7 січня). Як вважає О. Знойко, головним божеством тріади був Місяць, назви якого – Дідух (у іранців Дадвах – бог-творець), а також Коляда і Василя дійшли до нас. Народний звичай зберігає святкування Щедрого вечора – свята народження Місяця, коли ліпились пироги як жертовна страва цьому богу, влаштовувались посівання та співалися щедрівки – величальні гімни йому як володареві води, рослинного і тваринного світу.

Перехід до землеробства утвердив на Україні культ Матері-Землі і Золотого Плуга. Легенду про золоті речі – плуг, ярмо, сокиру і чашу, які впали на землю за царя скіфів Тіргітая, переказує Геродот (V ст. до н. е.). За цією легендою, лише син царя Колоксай зміг узяти ці речі, що горіли небесним вогнем: він і став правителем скіфів-землеробів. Іпатіївський літопис повідомляє, що саме Сварог дав людям плуг і навчив обробляти землю.

Матір-Землю символізувала у давніх українців богиня Берегиня. Земля вважалася центром Всесвіту, а уособленням його було Прадерево Світу, яке й досі вишивають на рушниках у вигляді дивовижної квітки, дерева життя.

Поряд із цими богами джерела називають ще сонячне божество – Даждьбога (його уособлення – Ярило, Семиярило, чи Семаргл, Світовид), бога вітру і бурі Стрибога, бога скотарства, майна і мистецтва Волоса (Велеса) та ін. Поступово система спільних для багатьох племен вірувань зруйнувалася, і на перший план виходять племінні культи: кожне плем’я обирало собі богів-покровителів. У період утворення Руської держави на чільне місце висувається культ Перуна як покровителя князя і його дружини.

Язичництво було доволі досконалою системою вірувань та знань про світ, але в часи руйнації первісно-родового ладу, пов’язаної з прогресом продуктивних сил, воно не могло забезпечити виконання ряду нових функцій релігії. По-перше, створене в період, коли основною життєвою потребою людей було вміння знайти можливості співжиття з природою, пристосуватись до навколишнього середовища, язичництво не давало рекомендацій, якими повинні бути відносини між людьми у новому світі – світі! соціальної нерівності та класової боротьби; по-друге, збереження племінних культів перешкоджало етнічній, державній та культурній консолідації племен. Спроба Володимира створити єдиний пантеон із найбільш шанованих слов’янських племінних богів на чолі з Перуном, щоб надати йому загальнодержавного характеру, успіху не мала.

Релігією, що розробляла проблеми загальнолюдського співжиття, «пояснювала» експлуатацію та соціальну нерівність, вчила моральних норм, терпіння і покори, проповідувала непротивлення злу насильством, даючи багатим право на панування, а бідним – надію на майбутнє, було християнство.