Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Розвиток літератури в Україні в 14-16 ст.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Культурологія

Розвиток літератури. В XIV-XV ст. на Україні спостерігається перерва в літературному процесі. Внаслідок зруйнування культурних осередків центральної України літературне життя жевріє лише на західних околицях. Оригінальна творчість розвивається слабо, літературні пам’ятки ідейно та стилістично не виходять за рамки традицій Київської Русі; зокрема, продовжує розвиватись обрядова поезія (русальні, купальські, обжинкові пісні, голосіння), яка створювалася ще в дохристиянські часи.

Саме в цей період боротьба запорізького козацтва проти турецько-татарських нападів, його походи на турецькі городи, виправи на чайках (козацьких човнах) і одчайдушні бої з ворогом за визволення невільників породили героїчний епос – думи та історичні пісні, створювані співцями-кобзарямн, що з’являлися серед козацтва. Виконувались ці твори речитативом (мелодійною декламацією) під супровід бандури, кобзи чи ліри. У найбільш давніх зразках героїчного епосу змальовуються події раннього періоду козаччини: турецько-татарська неволя, втеча з полону, смерть козака в степу тощо. Популярною була тема трагедії жінок-невільниць, якими татари й турки поповнювали гареми феодальної знаті і які змушені були ставати дружинами своїх ворогів. В історії відомо кілька прикладів, коли українські полонянки ставали дружинами султанів, кримських ханів. Так, українка-полонянка родом з Рогатина Настя Лісовська, відома як Роксолана. була дружиною Сулеймана II й мала великий вплив на нього. Одна з невільниць стала дружиною кримського хана Іслам-Гірея III, союзника Богдана Хмельницького. За народним переказом, вона нібито отруїла свого чоловіка за те, що той зрадив Хмельницького. Образ зажуреної жінки, яка не могла розірвати зі своїм чоловіком – турецьким султаном, але залишилась патріоткою рідного народу й допомагала співвітчизникам звільнятися з неволі, відображений у думі «Маруся Богуславка».

Оригінального пам’яткою народної поезії другої половини XVI ст. є «Пісня про Байду», яка розповідає про страту в Царгороді відважного борця проти турецько-татарського гніту; його образ у народних переказах пов’язується з козацьким ватажком Дмитром Вишневецьким, що також був страчений турецьким урядом.

Крім дум та історичних пісень в українському фольклорі XIV-XVI ст. зустрічалась релігійна поезія – легенди, вірші, пісні. їх тематика – про початок і кінець світу, про перших людей, про муки і смерть Ісуса Христа («Бог сотворив Адама», «Про правду і кривду» та ін.).

До нашого часу збереглися різдвяні вірші, написані відомим діячем освіти, автором першого друкованого українського словника П. Бериндою, призначені для декламації учнями Львівської братської школи. У Києві з’явилися віршовані панегірики, присвячені українському церковному, громадському і культурному діячеві Єлисею Плетенецькому, архімандритові Києво-Печерської лаври, завдяки якому було відкрито ряд шкіл, шпиталів, церков, друкарню при лаврі. Такі ж вірші були на честь Петра Могили.

У XVI-XVII ст. на Україні виникає шкільна драма. Її витоки – у віршованих діалогах, які практикувалися в братських школах за зразками західноєвропейських та польських театрів. Це були так звані містерії та міраклі – релігійні драми, що випливали з потреб церкви ілюструвати біблійні оповідання, сценічно відображати житія святих. Національною особливістю української шкільної драми було те, що поміж віршовані діалоги релігійного змісту учні братських шкіл вводили комедійні дійства у формі інтермедій або інтерлюдій. Це були веселі, насичені національним гумором побутові сценки, що вставлялися між актами релігійної драми для розваги глядачів. Вперше українські інтермедії було додано до польської релігійної трагедії Якуба Гаватовича на біблійний сюжет «Трагедія або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, посланця Божого», виставленої 1619 р. в Кам’янці-Струмиловій біля Львова.

У зв’язку з розвитком видавничої справи в українській прозі виникають всякого роду посвяти – передмови і післямови до книжок: друкарі вшановували своїх протекторів-митрополитів, архімандритів та гетьманів, яким присвячувались книжки, вихваляли їх чесноти. У передмовах подавались відомості про друкарню, а в післямовах – вказувався час друку книжки і висловлювались подяки добродіям, що уможливили її появу.

Розвивається в цей час і житійна література, предметом якої були житія святих. Відома, наприклад, чотиритомна книга «Четьї Мінеї» (Київ, 1689-1705) Дмитра Туптала. вихованця Києво-Могилянської колегії. В цьому творі, що здобув велику популярність, крім Біблії та творів отців церкви використано багато слов’янських, грецьких і латинських джерел.

◄ Розвиток освіти в Україні в 14-17 ст.

Зміст підручника "Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури."

Розвиток літератури в Україні в 16-17 ст. Смотрицький, Зизаній, Вишенський. Розвиток друкарства ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Культурологія

Загрузка...