Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Українська література першої половини 20 століття

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Культурологія

У 1925 р. виникла Вільна академія пролетарської літератури, до якої увійшли понад два десятки письменників, серед них П. Тичина, Ю. Смолич, М. Бажан, Ю. Яновський, П. Панч. Ідейним керівником її був М. Хвильовий, а першим президентом – відомий прозаїк, поет і драматург М. Яловий. Це була літературно-мистецька організація письменників, які прагнули протистояти адміністративно-командному втручанню чиновників від культури у творчі справи.

У центрі боротьби літературних угруповань опинився М. Хвильовий (1893-1933) – учасник громадянської війни, комуніст, талановитий поет, прозаїк, критик і публіцист, один з основоположників української радянської літератури. Він перший відчув, що у сфері культурного життя починають утверджуватися казенно-бюрократичний підхід до творчості, наказовий стиль, підміна художнього аналізу ідеологічними формулюваннями – ознаки того, що в суспільстві назрівають загрозливі зміни. У памфлетах «Про сатану в бочці», «Дві сили» та інших М. Хвильовий з великою майстерністю показав героїчну боротьбу робітників і селян за народну владу, а в романі «Вальдшнепи» розкрив моральний розклад тих, хто прийшов до влади, хто пізніше стане надійною опорою диктатора Й. Сталіна.

Уже в 1926 р. Й. Сталін та його підручний на Україні Л. Каганович поклали край курсу на відродження української національної культури. Незабаром, як і слід було чекати, розпочалися переслідування, а далі й фізичне знищення кращих сил творчої інтелігенції. До 1930 р. за всілякими безпідставними звинуваченнями було заарештовано кілька десятків українських письменників.

Організований Й. Сталіним голодомор на Україні супроводжувався новою хвилею розправ з письменниками республіки. Після арешту М. Ялового почалися репресії серед письменників Харкова. Ці події послужили сигналом до справжнього цькування М. Хвильового, і він, не знаходячи пояснень того, що відбувалося навколо, покінчив життя самогубством. Тоді ж було ув’язнено О. Вишню, якого чекали довгі роки поневіряння у таборах. У 1934 р. було заарештовано і розстріляно Г. Косинку, О. Близька, Д. Фальківського та інших. Трагічна доля спіткала М. Зерова, одного з найяскравіших творців післяжовтневої літератури: заарештований у 1935 p., він загинув на засланні. Усього тільки в 1934-1938 pp. репресовано більше половини членів і кандидатів у члени Спілки письменників України.

З ліквідацією курсу на українізацію і запровадженням так званої сталінської лінії в національно-культурний процес на Україні докорінно змінилось обличчя українського шкільництва. Протягом 1931-1934 pp. проводиться повна реорганізація системи шкільної освіти, всіх її особливостей і цілковите підпорядкування централізованій московській системі. Ліквідується багато українських шкіл, а також шкіл національних меншин на Україні, розбудовується мережа російського шкільництва. В шкільних програмах і підручниках перекручується минуле України, імена передових діячів культури або замовчуються, або ж їх трактують як «слуг капіталізму, фашизму, націоналізму».

В усі ланки освіти широко впроваджується політизація у вигляді марксистсько-ленінської ідеології; на робітфаках, у технікумах та вузах послідовно здійснюється русифікація навчального процесу: вводиться щораз більше предметів з викладанням російською мовою, українських викладачів змушують переходити на цю мову. В 1934 р. середні школи, педагогічні та мистецькі інститути, номінально підпорядковані Народному комісаріатові освіти України, вже мусили дотримуватись директив з Москви. Вища школа була безпосередньо підпорядкована Москві. Відбулася чистка в Українській Академії наук.

Все це, безперечно, негативно позначилося на глибині і художній якості творів мистецтва. Але й за таких умов з’являлися твори, які були вагомим внеском у скарбницю нашого духовного життя. Помітними здобутками художньої літератури стали такі прозові твори, як «Майстер корабля» Ю. Яновського, «Наливайко» І. Ле, «Людолови» З. Тулуб та інші.

Не можна не враховувати того, що умови культу особи Сталіна деформували письменницькі таланти, в літературних творах прославлявся вождь та його оточення. Це було наслідком обстановки страху, що насаджувалась у суспільстві адміністративно-командною системою; страх мимоволі ставав складовою частиною свідомості багатьох людей. Проте на Україні жила правдолюбна література. Нову бюрократію, що зайняла місця в радянському і партійному апаратах, неодмінні атрибути її існування – пристосовництво, підлабузництво, догідництво – сатирично викривали О. Вишня та І. Сенченко. У творах В. Підмогильного, Є. Плужника, В. Мисика й інших митців відображалися непевність і розчарування, викликані сталінською політикою адміністративно-бюрократичного тиску, примарою голодного, села, пошуками за кожним рогом «ворога народу» чи жупела націоналізму. Римські диктатори із сонетів М. Зерова дуже нагадували символи часів сталінщини.

Буремний воєнний час сколихнув глибинні патріотичні почуття українського народу, що знайшли відображення в поезії та прозових творах П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, М. Бажана, Ю. Яновського, О. Довженка. Дороги війни покликали до творчості А. Малишка і О. Гончара. Видатними явищами в українській музиці стали симфонія «Україно моя», написана в 1943 р. А. Штогаренком на слова А. Малишка та М. Рильського, кантата «Клятва» (1941) на слова М. Бажана і четверта сюїта для симфонічного оркестру Ю. Мейтуса. Набутками української культури стали твори воєнних років художників О. Шовкуненка, К. Трохименка, М. Дерегуса, М. Глущенка, В. Касіяна. Розвивається мистецтво плаката, який посідає у цей час провідне місце серед інших видів образотворчого мистецтва. Великою виразністю і переконливістю відзначилися твори В. Касіяна «На бій, слов’яни!» (1942) та оригінальна за задумом серія «Гнів Шевченка – зброя перемоги» (1942). На тексти Кобзаря створив серію плакатів «Вражою злою кров’ю волю окропіте!» (1942) О. Довгаль. Кращі актори, співаки і музиканти виступали у військових частинах, госпіталях, на призовних пунктах, вокзалах. Так, Київський театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка направив на фронт понад два десятки бригад, які дали близько тисячі концертів, театр української драми ім. І. Франка показав на фронті більше двохсот вистав і концертів.

Під безпосереднім враженням баченого і пережитого в перші місяці війни написав сценарій фільму «Україна в огні» О. Довженко. За задумом автора, це мала бути правда про народ і його біду, правда про страшний для України 1941 рік. Однак, у Москві сценарій не сподобався, митця звинуватили у «надто драматичних» сценах, у тому, що він допустив «ряд невірних, політично хибних формулювань». Фільм не був поставлений. Аж у 1960 р., уже після смерті режисера, до цієї теми повернулася його дружина Ю. Солнцева, створивши перший радянський широкоформатний фільм «Повість полум’яних літ», сценарій якого був написаний О. Довженком у 1944-1945 pp.

Значного розвитку в роки війни набуває документальне кіно. Кінохроніка в цей час зробила, можливо, навіть більше, ніж ігровий кінематограф. І в цьому теж значна заслуга О. Довженка, який, очолюючи Київську кіностудію, спрямовував роботу фронтових операторів, давав їм поради, індивідуальні завдання, та й сам займався кінопубліцистикою, створивши у співдружності з Ю. Солнцевою документальні фільми «Битва за нашу Радянську Україну» та «Перемога на Правобережній Україні» (1943).

На кінець 1940-х – початок 1950-х pp. припадає далеко не ліпший період у розвитку української культури. Поетичні, прозові, драматичні, театральні, кінематографічні, образотворчі здравиці на адресу «батька всіх народів»-характерна риса мистецьких творів того часу. На громадське й літературне життя наклали прикрий відбиток чергові кампанії керівників офіційної ідеології: у 1947 р. нещадній критиці за «український буржуазний націоналізм» піддаються О. Довженко, Ю. Яновський, М. Рильський, І. Сенченко, в 1951 р. В. Сосюра за поезію «Любіть Україну», написану ще під час війни, а також А. Малишко, Є. Кирилюк, О. Білецький, Л. Первомайський та багато інших.

◄ Українське мистецтво радянського періоду

Зміст підручника "Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури."

Становище церкви на Україні у радянскьий період ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Культурологія

Загрузка...