Семінар-дослідження. Семінар-взаємонавчання

12.2. Класифікація методів активізації навчально-пізнавальної діяльності

Неімітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності

Безумовно, особлива роль в якісній організації такого заняття належить педагогу. Він має підготувати учнів до активної участі в дискусії: правильно підібрати актуальну тему, яка становить для учнів певний професійний інтерес; чітко визначити проблему для дискусії та окремі під-проблеми, які будуть розглядатися під час семінару; підібрати основну і додаткову літературу для всієї групи і для доповідачів; розподілити ролі й форми участі учнів у колективній роботі; підготувати учнів, які виступають у ролі доповідачів, опонентів, рецензентів та інших осіб.

Високої педагогічної майстерності вимагає керування ходом усього семінару, й особливо – відкриття та проведення дискусії. У зв'язку з цим учитель має володіти методичними прийомами її проведення. Наприклад, це може бути «спровокована» дискусія, яка проходить як стислі виступи окремих учнів або спеціалістів. Також він повинен мати певний запас проблемних запитань, які можна додатково обговорювати, щоб не давати дискусії згаснути. При цьому він має за допомогою цих запитань і певної емоційної поведінки забезпечити всебічний аналіз проблеми, не допускати переходу дискусії на другорядні проблеми, а також перетворення дискусії в діалог кількох найбільш активних учнів або окремих учнів і педагога, забезпечити широку й активну участь у ній усіх учасників навчальної групи; не випускати з поля зору хибні судження щодо предмета дискусії та залучати учнів до їх обговорення і пошуку правильної відповіді, стежити за тим, аби предметом аналізу було певне судження, а не сам учень, який його висунув, порівнювати різні погляди та залучати учнів до їх активного і всебічного аналізу тощо.

На закінчення семінару-дискусії педагог робить загальні висновки, аналізує й узагальнює результати колективного обговорення, підводить учнів до конструктивного висновку, який має теоретичне і практичне значення, оцінює внесок кожного учня в хід семінару і розв'язання проблеми дискусії, ставить завдання для самостійного вивчення тощо.

Можна запропонувати й інші різновиди семінару-дискусії: суперечки рядів – педагог проти учнів (коли він наводить контраргументи на їхні відповіді) чи учні проти педагога, ігрова контрольна робота тощо.

Однією з форм семінару з використанням різних прийомів активізації учнів є семінар-дослідження, який з успіхом можна застосовувати для навчання студентів вищих навчальних закладів, під час вивчення певних спецкурсів для аналізу актуальних теоретичних і практичних проблем. Цей вид семінару має багато різновидів. Найпоширеніші серед них – семінар-дослідження з підготовкою і заслуховуванням певних доповідей чи рефератів і семінар з використанням окремих аспектів методики організаційно-діяльної гри, який вважається дієвим способом загального розвитку, формування методологічного мислення, вироблення навичок та вмінь продуктивної розумової діяльності.

На семінарі-взаємонавчанні розглядається чотири – шість тем, але кожен учень особливо глибоко вивчає одну проблему. Учні сідають попарно відповідно до своєї теми і за командою педагога за визначений час викладають один одному зміст проблеми, обговорюють спірні моменти, доходять спільної думки. Після цього перший, або непарний, ряд зсувається на одне місце. Дії повторюються.

Активізації традиційних методів навчання, розвиткові творчого і нестандартного мислення сприяють інтелектуальна розминка і сократична бесіда. їх використовують під час проведення будь-яких занять.