Ягупов В.В. Педагогіка – Контроль як педагогічне поняття

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

Тема 14. Діагностика навчання

14.1. Контроль і оцінка як педагогічні категорії

Контроль та оцінка в будь-якому виді діяльності завжди суттєво безпосередньо впливають на її якість та ефективність, на ставлення людини до виконання обов'язків, на розвиток почуття відповідальності за стан справ і мотивації цілеспрямованої діяльності. Коли людина не бажає загубитися серед людей і намагається повною мірою реалізувати свої потенційні можливості, вона потребує постійної оцінки своїх дій. На соціальну оцінку має право кожна людина, і кожен з нас прагне отримати найповнішу оцінку.
Такого самого ставлення до себе вимагає і педагогічний процес. Контроль має бути систематичним, освітнім, діагностичним, виховним, розвитковим, керівним, оцінювальним, всебічним, об'єктивним.
Він повинен обіймати всі ланки педагогічного процесу і сприяти його вдосконаленню. Тому «контроль» і «оцінка» є педагогічними поняттями. Більшість сучасних педагогів, такі як А. М. Алексюк, Ю. К. Бабанський, В. В. Воронов, С. У. Гончаренко, К. Інгенкамп, Ч. Купісевич, В. Оконь, І. П. Підласий, І. Ф. Харламов підкреслюють особливу значущість контролю та оцінки для здійснення навчально-виховного процесу в сучасних умовах. Наприклад, І. Ф. Харламов виділяє їх в окрему групу методів навчання і визначає як методи перевірки та оцінки знань, умінь і навичок Учнів. Автор підтримує цю думку і вважає її обгрунтованою. На це є кілька причин: по-перше, визнання їх як важливої ланки педагогічного процесу, по-друге, ця ланка надає можливість об'єктивно оцінити його результати, і, по-третє, своєчасно вносити в нього необхідні корективи.

Контроль як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і практичних дій вихованців з метою з'ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками й уміннями та формування в них певних особистіших і професійних рис.

Отже, сутність контролю, наприклад у навчанні, полягає у з'ясуванні рівня засвоєння програмного матеріалу визначенні дієвості та ефективності організації навчального процесу, в оцінці якості викладання навчальних дисциплін Контроль чи перевірку результатів навчання трактують у сучасній дидактиці як педагогічну діагностику.

К. Інгенкамп так її визначає: «Педагогічна діагностика досліджує навчальний процес, в ході якого вивчаються передумови, умови і результати навчального процесу, з метою оптимізації чи обгрунтування значення його результатів для суспільства», тобто з'ясовуються рівень набуття знань суб'єктами учіння; формування у них практичних навичок, вмінь та їх міцність; рівень їхнього загального розвитку і вихованості; опрацювання й аналіз отриманих результатів; якість та ефективність роботи конкретних педагогів і всієї дидактичної системи; дієвість методичного й організаційного забезпечення навчального процесу, якість навчально-методичних посібників, рекомендацій та інших дидактичних засобів; наявні прогалини в навчанні та шляхи їх усунення.
У вітчизняній дидактиці термін «діагностика навчання» має обмежене застосування, хоча в останні роки є певні позитивні зрушення в цьому напрямі. Наприклад, І. П. Підласий повністю дотримується думки Інгенкампа щодо сутності та місця діагностики навчання в навчальному процесі: «Перевірка лише констатує результати, без пояснення їх походження. Діагностування розглядає результати у зв'язку зі шляхами, способами їх досягнення, виявляє тенденції, динаміку формування продуктів навчання. Діагностування включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подальшого розвитку явищ.
Контролювання, оцінювання знань, умінь тих, хто навчається, включаються в діагностування як необхідні складові частини».

Найбільш обгрунтованими є підходи Інгенкампа і Підласого щодо визначення змісту дидактичних понять «контроль», «оцінка» і «діагностика навчання». Хоча можна користуватись і традиційними у вітчизняній дидактиці поняттями: контроль – родове поняття; перевірка – процес контролю; оцінка – кількісна фіксація виявленого рівня знань, навичок і вмінь у балах; облік – документальна фіксація. Контролю підлягає як навчання окремих учнів, так і навчальна діяльність певних дидактичних систем (класу, школи тощо). Проаналізуємо ці поняття більш докладно.
Контроль навчання як складова частина дидактичного процесу і навчальний захід виконує певні функції, має види, методи і форми, систему критеріїв оцінки якості професійних знань, навичок та вмінь. Усі ці дії спрямовані на отримання відповіді на такі запитання: «Яким є істинний стан навчального процесу?», «Чому так є?», «Як повинно бути?», «Чи може бути краще?», «Що слід робити, щоб стало краще?», «Чи відповідає зміст дій, що виконуються, критеріям ефективності, оптимальності та нормативним вимогам?» тощо. Відповіді отримують шляхом перевірки всього дидактичного процесу, окремих його ланок і рівня набуття певних загальнонаукових і професійних знань, навичок та вмінь як окремими учнями, так і класами. Це надає можливість досить повно охарактеризувати рівень досягнень у навчальному процесі, виокремити його позитивні та негативні аспекти, з'ясувати причини недоліків та визначити конкретні шляхи їх усунення. Автори підручника «Педагогіка» визначають освітню, виховну, розвиткову і діагностичну функції контролю, Ш. О. Амонашвілі звертає особливу увагу на виховну і освітні функції оцінки.

◄ Нестандартний урок

Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка."

Функції, принципи і критерії педагогічного контролю ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

Загрузка...