Ягупов В.В. Педагогіка – Класифікація методів виховання. Вихованці як суб'єкт виховного процесу

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

16.1. Суть процесу виховання

Вихованцями є всі громадяни, різні колективи, сім'ї, службовці та ін. У традиційній педагогіці є жорстка ланка – суб'єкт-об'єктні взаємини у виховному процесі. Жорсткий характер цих взаємин, виходячи з гуманістичних основ сучасної педагогіки, важко обгрунтувати. Тут необхідно мати на увазі ряд обставин, які суттєво впливають як на специфіку діяльності будь-якої особистості, так і на весь виховний процес.
По-перше, особистість – це не пластилін, із якого можна ліпити все що завгодно. Особистість – це активна істота з власними життєвими настановами, світоглядом, досвідом, індивідуально-психічними особливостями, конкретними життєвими орієнтирами та планами. Гуманістична педагогіка, педагогіка співробітництва й особистісно орієнтоване виховання передбачають активну і творчу участь кожної особистості у власному формуванні, становленні та розвитку, дають їй можливість вибрати свій життєвий шлях згідно з внутрішніми намаганнями та настановами, грунтуються на шанобливому ставленні до її цінностей і внутрішньої свободи тощо. Парна педагогіка обмежує особисту свободу вихованця, формує стереотипи, придушує творчу особистість. У зв'язку з цим формування внутрішньо розкріпачених, збагачених загальнолюдськими цінностями, патріотів – громадян України, – які мають багатий творчий потенціал, стає пріоритетною справою виховного процесу. Отже, кожний вихованець має стати архітектором формування, розвитку і самовдосконалення власної особистості, тобто бути суб'єктом виховання.
По-друге, не враховується виховний вплив соціального середовища, тобто колективу, соціального оточення. На практиці ці впливи набагато міцніші та ефективніші, ніж прямі виховні впливи вихователів і батьків. Здебільшого невміння враховувати цей соціальний фактор зводить нанівець виховні зусилля вихователів.
Таким чином, традиційна педагогіка обмежує і придушує творчу самостійність вихованців, недооцінює виховні впливи соціального середовища, призводить до відриву виховання від сучасних тенденцій у педагогіці і, відповідно, його відриву від життя. Безумовно, прямі виховні впливи вихователів потрібні в усіх освітньо-виховних системах, але вони мають бути майстерно сконструйовані у педагогічно доцільно організовану повсякденну життєдіяльність цієї системи. Напевно, в цьому і полягає головне завдання вихователя. Також слід пам'ятати про виховні функції інших суспільних інститутів, наприклад різних громадських і державних установ, сім'ї. У зв'язку з цим закономірно говорити про методи опосередкованого виховного впливу. Смисл існування виховного процесу має полягати у формуванні глибокої та міцної мотивації самовиховання вихованців, прищепленні їм навичок і вмінь постійного самовдосконалення, опрацюванні його ефективної методики.

На думку автора, у світлі вищевизначеного, методи виховання слід класифікувати на три групи:
– методи безпосереднього виховного впливу;
– методи опосередкованого виховного впливу;
– методи самовиховання.

Таким чином, у виховному процесі мають існувати не суб'єкт-об'єктні взаємини, а суб'єкт-суб'єктні. На думку деяких дослідників, наприклад А. М. Бойко, такі взаємини є основою нової гуманістичної парадигми виховання в українському суспільстві. О. В. Сухомлинська звертає увагу на особистісний підхід у вихованні, І. Д. Бех – на особистісно орієнтований підхід, Г. О. Балл, О. В. Киричук, Р. М. Шамелашвілі – на діалогічну взаємодію вихователів і вихованців. Незважаючи на таку різну термінологію цих дослідників, сутність їхнього підходу до виховного процесу одна – гуманістична. Безперечно, необхідність гуманістичної парадигми виховання в українському суспільстві не викликає сумніву.

Гуманістичний, особистісно орієнтований характер сучасного виховного процесу дає підстави для вичерпного формування його сутності. Сутність процесу виховання полягає в умілій організації та стимулюванні вихователем психологічно і педагогічно обгрунтованої діяльності вихованця, у формуванні та підтриманні у нього мотивації постійного творчого самовдосконалення і озброєнні його методикою, постійна допомога, підтримка, співчуття і співпереживання.
Безумовно, теорія виховання охоплює всю виховну діяльність вихователів, виховних та інших структур в їх різноманітті, яку називають вихованням. Ця активна, цілеспрямована і змістовна взаємодія вихователів і вихованців, визначається як виховний процес, під час здійснення якого останні засвоюють певну сукупність знань, набувають практичних навичок і вмінь відповідної поведінки, всебічно розвивають свої емоційні, почуттєві, вольові, мотиваційні сфери та інші провідні властивості особистості, формують свій внутрішній духовний світ.
Таким чином, цей процес має бути свідомим і повинен створювати тісний і плідний союз між вихователем і вихованцем. Коли відсутній цей союз, процес виховання практично не виконує свої суспільні функції та не досягає мети.

◄ Основні ознаки процесу виховання. Основні функції вихователя

Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка."

Модель виховного процесу (структура виховного процесу) ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

Загрузка...